Ні абортам!

11—13 травня 2007 року у Варшаві, Польща, уже в четвертий раз на свій Всесвітній конгрес зберуться тисячі людей, переконаних, що поняття “шлюб”, “родина”, “діти” — не порожній звук, а неминущі цінності, відстоюванню яких вони присвятили все своє життя.

Так вирішив на своєму засіданні(що проходив 23—25 жовтня 2005 року в Рокфорде, штат Іллінойс, США) Оргкомітет Всесвітніх Конгресів Родин, очолюваний видатним американським соціальним філософом, істориком і соціологом Алланом Карлсоном (Allan Carlson), Президентом Говардского Центру “Родина, Релігія й Суспільство”. (more…)

Якби мене спитали стосовно того, що я думаю про сьогоднішню любов сказала б багато. Стільки думок, навіть уночі снилося, що б то можна було б сказати на цю тему. Так ось… В історії людства є багато прикладів вимирання цілих цивілізацій, і що найцікавіше, цивілізації ці починали деградувати тоді, коли зникали усілякі обмеження на моральні, любовні, особисті цінності. Чомусь ця сумна картина спостерігається і в сучасному світі – сексуальна революція, вільна любов, розкутість, що межує з розбещеністю, одностатеві стосунки, зниження вікового цензу. (more…)

Моя донька Соня порушувала правила з тих пір, як почала ходити. У два роки вона висмикувала свою ручку з моєї й намагалася покоряти вершини. В 5 років вона відмовлялася вірити моїм словам про те, що олівці на смак не схожі на “полуницю” і “лохину”.

В 10 років було важко переконати її, що лягати спати вчасно відповідає її інтересам. Підлітковий вік не за горами. Що далі? Я розумію її опір. Я сама пройшла через це. Я дивилася на правила, які Бог дав нам для життя, і обурювалася, що вони такі суворі.

Перш ніж я почала розуміти характер Бога, християнське життя здавалося мені наповнене заборонами. Потім я почала дещо розуміти – любов, яка стоїть за цими заповідями. (more…)

Не були втаєні від Тебе кості мої, коли в тайні зачався я, коли в утробі витворювалося тіло моє. Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще й одного з них не було.
Псалом 138:15-17

Шановна подруго, Незвичайно чудесна подія відбувається всередині тебе. Бог створює людину. В перші місяці життя твій малюк виростає до розміру яблучного зерняти. Це в 1000 разів більше, ніж було при зачатті. Хоч він такий крихітний, його серце вже б’ється і перекачує кров по венам.

До кінця другого місяця вагітності твоя дитина вже виглядає як дитина. Вона плаває, смокче свій пальчик, стискає та розтискає долоні. Спеціальним обладнанням можна зареєструвати мозкові хвилі та серцебиття твого дитяти. Вже присутні усі органи його тіла. У наступні місяці він тільки буде рости. (more…)

Двері редакції газети повільно відчинилися, і в кімнату ввійшла молода жінка. Її обличчя було втомленим, блідим, похмурим, плечі похилилися, а ноги трохи підкошувались. Вона підійшла до столу редактора і знесилено впала на стілець. Сивочолий керівник газети співчутливо дивився на свою колегу.

- Що, Катю? – тихо запитав він. - Це жахливо, - видихнула журналістка. – Я на такі суди більше не піду, ви ж знаєте, як я до цього ставлюся, Дмитре Дмитровичу. - Знаю. Тому саме тебе й посилаю, бо ти не тільки бачиш і чуєш, але й відчуваєш. Щось уже підготувала? Катерина дістала з папки кілька аркушів і поклала на столі перед редактором. Потім витерла чоло хусточкою, невдало спробувала посміхнутись і сказала: - Знайомтеся. Правда, ще тільки у чорновому варіанті. (more…)