Від: tanyxa

tanyxa — Thu, 27 Aug 2009 20:37:29 +0000

порадьте щось

Від: tanyxa

tanyxa — Fri, 21 Aug 2009 00:34:10 +0000

мені 15.я зустрічаюсь з хлопцем.я завагітніла.я,коли побичили позитивний тест,то дуже зраділа.я сказала свому хлопцю і він теж зрадів.він вже планував як ми будем жити разом,як народиться дитина,як ми будемо виховувати.ми хотіли дівчинку.він кожний день мені казав,що дитина буде така гарна як її мама.така веселе,життєрадісна,симпатична.кожного дня казав,щоб я вдівалась,їла.коли мене тошнило-давав сірники і завжди проводив додому і на прошчання цілував мене і живіт і казав “тато вас любить,дуже дуже! ” а моя мама на той час була в Італії,а його в Польщі..спочатку приїхала його мама і він розказав цілій родині,що я вагітна,і що мене здивувало,всі були раді.коли ми пішли в консультацію,то мене направили в роддон.його родина сказала,щоб я не лягала,а запитала маму чи варто(просто в мене мама гінеколог). ми так і зробили.мій хлопець розказав все моїй мамі. спочатку вона мене обматюкала,потім кожний день до свого приїзду вона дзвонила кричала на мене,звинувачувала мене у тому,що я вагітна,а в кінці розмови казала”непереживай.бережи здоров”я” 8.08 вона прилетіла і вже 10 ми пішли до лікаря.лікар сказав,що в мене 12-13 тижнів вагітності.вона мене обматюкала. ми ходили на узд і я бачила свою дитинку.бачила ручечки,ноженьки,як ритмічно і швиденько билось серденько.лікар сказав,що з дитиною все добре,дитина здорова і,що аборт робити ні в якому разі неможна.мама пішла до нього говорити.після їхньої розмови вона сказала мені,що я вже на наступний день іду на аборт. сказала,що якщо я незроблю аборт,то вона нам помагати небуде і відмовиться від мене. і як виявилось за 350 євро вже стало можливо зробити аборт.сказала,що вона зі мною йти небуде,а щоб я сама йшла. тієї жахливої ночі я навіть не спала.я цілу ніч плакала і плакала.я подзвонила до свого хлопця і розказала це,ми плакали разом.на наступний день мами небуло,а був мій хлопець. під роддоном мене трясло і я тільки плакала.мене навіть лікар неміг заспокоїти.після всього,коли я вже лежала в палаті то в мене виникло таке відчуття ніби,якась велика частина мене померла.я 4 дні нічого не їла тільки пила.а як виходила на вулицю і бачила радісні обличчя мам з дітьми то в мене так кололо серце,я так плакала….. пізніше я знайшла в неті відео,як роблять аборти я чуть незомліла.ціле відео я проплакала.зараз я кожний день,кожну ніч плачу.. мій хлопець мене підтримує,але мені так погано. я незнаю як я могла таке вчинити.я себе ненавиджу,краще,щоб я померла,а не дитинка. дитинка починала свою дорогу в життя у мені,але так і не стала на цю дорогу…я немаю з ким поговорити.мій хлопець мене підтримує,але він невідчуває мого болю.він незнає як це нічого не їсти,лягати спати,а тобі сняться жахіття і ти встаєш,поплачеш і сідеєш за комп і спиш 3-4години за добу. я ненавиджу свою маму,а ще більше себе.ми так хотіли цієї дитиночки.ми так хотіли бавитись з нею,годувати,гуляти,виховувати і в один момент цього нестало,а на душі так хреново.якби я знайшла в інтернеті це швидше то ніколи б не зробила аборт.нехай би мама від мене відмовилась,але в мене було б таке маленьке диво,величезне щастя як дитинка…….. я нічого нехочу від життя.

Коментарі до Реальні історії

Від: tanyxa

Від: tanyxa