У нас навіть є черга на всиновлення
Розмова з Володимиром Лисом, начальником служби у справах неповнолітніх ЛОДА.
Усіх дітей-сиріт і тих, хто позбавлений гідного батьківського піклування, порахують. А сформований список слугуватиме для того, щоб ці діти отримали відповідну підтримку та контроль із боку держави. Про систему обліку таких дітей, доцільність формування обласної бази даних про сиріт і бездоглядних “Газеті” розповів начальник служби у справах неповнолітніх ЛОДА Володимир Лис.– Пане Володимире, розкажіть про програму обліку.
– Єдиний електронний банк дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, – це своєрідна паспортизація дітей. Щойно створили Державний департамент із питань усиновлення й охорони дитинства в Міністерстві сім’ї, молоді та спорту, і ми перебрали функції опіки та піклування про дітей-сиріт від органів освіти, відразу постало питання правильного обліку дітей. Насамперед ми забезпечили всі районні служби комп’ютерною технікою, факс-модемами, спонсори передали в Україну програмне забезпечення “картка-дитина”. Цією програмою передбачено облік дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, й тих, хто перебуває у важких життєвих обставинах. Важливим кроком стала доукомплектація всіх районних служб працівниками. Упродовж десяти років був чинним закон, згідно з яким на кожні дві тисячі дітей із сільської місцевості припадав один працівник служби. У нас забезпеченість кадрами весь цей час була на рівні 35%.
– Які результати нині, після створення такої бази?
– Починаючи з 1 червня, щомісяця моніторимо ситуацію, скликаємо наради, проводимо навчання працівників. І, власне, почали напрацьовувати базу даних. На Львівщині її сформовано на 88,5%, туди внесено вже дані про понад три тисячі дітей, загалом у базі має бути 3921 дитина.
– З якими проблемами доводиться мати справу?
– Відповідно до програми, має бути повна картка дитини: особова справа плюс фото. З останніми є певна проблема, причому не лише в нас. В Україні ми на п’ятому місці за кількістю внесених до бази фотографій – 311 на сиріт і 272 – на дітей, котрі перебувають у складних життєвих обставинах. Це лише 8%. До прикладу, найбільша кількість фотографій дітей у Тернопільській області – 27%.
Іще в червні ми зобов’язали райадміністрації придбати сканери та фотоапарати для служб неповнолітніх, та це завдання виконали тільки три райони. Також маємо погану ситуацію з інтернетом. Із 36 служб 26 забезпечено зв’язком. Однак готуємо відповідне розпорядження голови ЛОДА, адже є чітке завдання Кабміну до 30 вересня завершити формування єдиного електронного банку дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
– Які переваги дає така база даних?
– Те, що ми маємо зараз, уже дає колосальний ефект. Виявилося, що багато дітей стояли на подвійному обліку. Наприклад, дитину зареєстрували в Личаківському районі, згодом вона потрапила до Червонограда – і була на обліку й там, і там. Тому статистика виявилася такою страшною. Банк даних, який створюємо, дасть змогу чітко визначити, де перебувають бездомні, бездоглядні, сироти. Якщо дитина під опікою – перевіримо опікуна. Адже буває, що опікун отримує гроші, а насправді дитина перебуває в інтернатному закладі. То чи потрібна така опіка? Нехай держава опікується. Може, краще, щоб дитину всиновили. Гадаємо, наприкінці року банк даних запрацює і сповна виконуватиме свої функції.
– Як виглядає нинішня ситуація з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування?
– В області є 1561 дитина, позбавлена батьківського піклування, 882 сироти. З них під опікою – 2022 дитини. Крім того, маємо 42 прийомні сім’ї, де виховують 63 дітей, і чотири будинки сімейного типу, де є 23 дитини. Це не враховуючи усиновлення. Тож залишається 300-400 дітей, яких іще треба влаштувати.
За півроку було 31 усиновлення. З них лише двох дітей усиновили особи з-за кордону: дядько з Канади після смерті сестри забрав племінників до себе. Решту діток усиновили українці. Я не є противником іноземного всиновлення, та все ж пріоритетом залишається національне. Якщо зважати, що в інших областях іноземці всиновлюють понад сотню дітей, то до нас приїжджають із певною пересторогою. Бо в нас діти під опікою.
– Як нині люди ставляться до всиновлення? Є багато охочих?
– Слава Богові. За перші півроку в області, як я казав, було 31 всиновлення, та, згідно з новою інформацією, тільки у Львові всиновили 39 дітей. Це дуже добре. У нас навіть є черга на всиновлення! У Львові є 50 пар, які бажають усиновити дитинку. І це при тому, що в закладах – чимало дітей. Причини черги різні. Десь відбувається затягування справ судами, десь діти не мають статусу. Ми за рік укомплектували та привели до ладу понад 1000 справ. І діти реально чекають на опікуна чи на тата з мамою. Після складання бази даних внутрішнє усиновлення відбуватиметься простіше. Воно буде максимально прозорим.
Людей, які зважуються бути батьками-вихователями або створюють прийомні сім’ї, навчають. Є спеціальні курси.
– Що ви порадили б сім’ям, які хочуть усиновити дитину?
– Охочі всиновити дитину чи взяти у прийомну сім’ю нехай звертаються у служби у справах дітей за місцем проживання. Там нададуть вичерпну інформацію. Якщо в районному банку даних немає дитинки, яку громадяни хотіли б усиновити, вони мають право звернутися до іншої служби за скеруванням. Жодної перешкоди національному всиновленню не має бути.
– А яка ситуація в інтернатах?
– Розформовуємо, до 2014 року їх не буде. В області є 32 школи-інтернати різного профілю. У них перебувають понад 700 дітей. Тепер, із базою даних, можна легко з’ясувати, що 400 дітей в інтернатах перебувають незаконно, оскільки мають опікунів.
Великі інтернати перепрофілюють у малокомплектні будинки-сиротинці за місцем проживання. До 2008 року в кожному з них перебуватиме не більш ніж півсотні дітей – таким чином легше буде контролювати їх. Дитина відвідуватиме звичайну школу, спілкуватиметься, обмінюватиметься досвідом, ходитиме в гості. Намагатимемось інтегрувати цих дітей у суспільство.
Розмовляв Богдан Юрочко
http://www.gazeta.lviv.ua
