Дав Бог дитину – і щастя дасть! За день до пологів одинадцятикласниця здала всі нормативи з фізкультури
В одному з райцентрів Львівщини (з етичних міркувань і з поваги до цієї сім’ї не вказуватимемо назви населеного пункту) одинадцятикласниця народила дитину – здорову дівчинку вагою 3 кг 600 г.
Народила сама, вдома, бо намагалася не афішувати свою вагітність. Навіть “швидка” не встигла приїхати до них на виклик - все відбулося природно, нормально і без жодних відхилень… Хоча породіллю з немовлям потім таки забрали у пологовий будинок – щоб обстежити і запобігти ускладненням, проте ненадовго – після кількох днів 17-річна мама з маленькою донечкою змогли піти додому.
Новина ця швидко облетіла всю область – не лише у селах чутки швидко ширяться… Така історія - сьогодні ніби вже й не сенсація, бо ж народжують і в 14 років, і в 13…
- Вони давно зустрічалися, всі знали про це, і те, що Христина (ім’я ми змінили. – І. К.) завагітніла – цілком природно і нормально, - розповіли кореспонденту “ВЗ” її знайомі. – Вона дуже хороша: у класі її люблять, бо вона відкрита до людей, відкрита душею. Щонеділі – у церкві, допомагає мамі по господарству, добра дитина. Думала, встигне до пологів здати всі тестування, переконувала маму, що вона – сильна, з усім впорається. За день до пологів успішно здала атестацію з фізкультури (!). Усі необхідні нормативи здала, а це - і віджималася, і бігала… Середній бал у навчанні у неї – 9-10 балів – здібна учениця. Мама її хотіла, щоб донька вступила у вищий навчальний заклад, вивчилася, а вже тоді створювала сім’ю, щоб не зав’язувала собі світ ще дитиною. Але донька обрала свій шлях і розуміє, що бере на себе жіночий обов’язок і відповідальність за дитину і чоловіка.
У пологовий будинок відразу прийшли тато маленької новонародженої дівчинки – 21-річний студент – і його батьки. Радо прийняли доньку й онуку, разом визначили дату реєстрації шлюбу. Батьки запитували, чи можна виписати Христину з пологового будинку напередодні зовнішнього незалежного тестування з української мови та літератури – медики пішли назустріч, і Христина, залишивши маленьку донечку на маму вдома, побігла до школи на тестування…
- Це прекрасна для всіх нас подія, - каже вчителька Христини. - І що тут дивного?! За кордоном у ліцеях з такою ж 12-річною системою навчання, як у нас, хлопці ходять “вусаті”, а дівчата – вагітні. І в нас так буде, і вже є, бо у 18-річному віці закінчують школу сформовані люди репродуктивного віку. І хай у них все складається щасливо!
Як має поводитися молода мама у містечку, де всі одне одного знають? Як мають реагувати батьки на те, що донька (син) одружуються у ранньому віці і народжують дітей? Думку про це кореспондент “ВЗ” запитала у фахівців.
Наталія Поважук, головний лікар Львівської міської станції швидкої медичної допомоги, мама двох доньок
Схожа історія сталася і з дітьми моїх знайомих. Дівчинка, якій виповнилося лише 16 років, завагітніла від коханого хлопця, старшого на один рік. Батьки були категорично проти заміжжя – вважали, що донька має здобути вищу освіту, стати твердо на ноги, а лише потім думати про заміжжя. Але проти волі батьків і ніби й всього світу, який обернувся проти них, молоді люди побралися. Хоча й це була окрема історія, оскільки їх не хотіли реєструвати у РАЦСі. Минули роки, пристрасті вляглися, бурхливість цих подій давно стихла, а подружня пара живе вже багато років щасливо і мають цю єдину донечку…
Коментувати таку життєву історію важко – надто делікатна тема. Ніби й виховували нас за іншими нормами моралі, проте у житті не завжди все відбувається за чітким планом… Судити нікого не можна. Безперечно, народжувати у 17 років – ризиковано, бо нагляд лікарів має бути постійним – молода породілля, перші пологи. Проте, якщо вже так сталося, ризикувати своїм життям і життям дитини не можна: пологи вдома – велика загроза.
Віра Пирогова, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології ФПДО
Я схиляюся до того, що не має бути раннього статевого життя. Якщо ж воно є – діти мають бути навченими, як запобігати вагітності, якщо вже не можуть стримувати своїх поривів. Хоча розумію, що моя думка викличе дискусію, бо священики - проти контрацепції. Тоді який вихід? Виховувати дітей! І докладати до цього зусилля потрібно і вчителям, і вихователям, і медикам – гінекологам, сексопатологам, психологам, батькам, всій родині та релігійній громаді. Лише так можна досягти результатів у вихованні. Народити у ранньому віці чи зробити аборт? Відповідь – не вагітніти і не жити статевим життям поза шлюбом.
Ірина Данилевська, голова оргкомітету Українського тижня моди, щаслива бабуся, якою вона стала у 39 років
Моя донька Дана народила дитину у 17 років. Для нашої сім’ї це не була ні проблема, ні трагедія. Для нас – це велике щастя, якому ми дуже зраділи. Як сказав мій чоловік, тато Дани, людина, безумовно, програмує своє життя: хоче одружитися, вчитися, народити дитину, працювати… Але яка різниця, в якому порядку ми це робимо? Головне, щоб усі свої плани реалізували. Усім матерям, у яких дорослі доньки, я б порадила звернути увагу на статистику, на те, скільки відсотків жінок в Україні не можуть народити взагалі. А скільки жінок лікуються і витрачають на це величезні гроші, нерви, сльози, час, сподіваючись завагітніти… Якщо донька змогла народити мені здорового онука – це величезне щастя. І неважливо, чи є у доньки чоловік. Головне – моральна підтримка, яку повинна дати насамперед найрідніша людина – мама. Якщо б мама уявила собі горе від того, що її дівчинка після першого аборту ніколи не зможе мати дітей – чи не плакала б вона ночами від того, що ніколи не матиме онуків?.. У людей якісь перевернуті цінності. Найбільша цінність – людське життя, а не те, що подумає сусідка Клава і коли донька вступить до інституту – зараз чи через рік.
Це несуттєво порівняно зі здоров’ям і з народженням дитини. Дитинку можна усиновити, онука – ніколи!
Богдан Кулик, доцент кафедри психіатрії, психології та сексології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького
Все залежить від сім’ї, з якої походить молода мама. У багатьох сім’ях від диктаторського виховання діти панічно бояться батьків. Немає розуміння і контакту між батьками і дитиною. Це може відбуватися тоді, коли батьки на заробітках за кордоном і лише навідуються до дітей – із зрозумілих причин вони не можуть знати, чим живе їхня дитина. Важлива у таких ситуаціях моральна підтримка молодої мами. Вітаю вчинки тих хлопців, які після того як дівчина завагітніла, вирішують одружитися з нею і створити сім’ю. Якщо вагітність бажана – не має значення, коли вона настала – чи в одинадцятому класі, чи на якомусь курсі університету. Бажана вагітність завжди додає сил і є емоційною опорою для молодої мами. Якщо оточення засуджує – сил і підтримки мають додати батьки й чоловік. Не треба поспішати з висновками і осудом. Основне – зберегти хороший емоційний стан мамі, а, відповідно, й дитині, яка глибоко відчуває мамині тривоги. Всі повинні подбати, щоб молода мама ніколи не дізналася, що таке відчай, розчарування, депресія, розпач. Є різні життєві перипетії, але немає ситуацій, яких не можна вирішити. Буває, що батьки не дають згоди на заміжжя доньки, бо їм не подобається кандидатура майбутнього зятя чи сім’ї ворогують. Згадайте класичний приклад – шекспірівських Ромео і Джульєтту…
Ірина КУШИНСЬКА
