Ні абортам!

Сучасне суспільство вже звикло до мирних закликів. Війна отримала прокляття суспільства і заперечується як спосіб вирішення суперечок. Ні одна газета не обходить увагою потреби ветеранів війн. Часто можна бачити фотографії старенької матері або нареченої – вдови. Але чому в хорі осудження війни – цього очевидного зла – відчувається фальшива нота? Чому обличчя скорботи часом нагадує лицемірну маску?

Тому, що в нашій країні йде страшна, багаторічна кривава війна, яка має сотні мільйонів жертв вбитими і раненими. Це і війною не можна назвати. Бійня, гекатомба! З одної сторони фронту – невинні беззахисні немовлята, з другої – дорослі: матері, батьки, лікарі. Немовлята не можуть за себе постояти і гинуть мільйонами, а дорослі, які рідко гинуть в цій в цій бійні, частіше відбуваються пораненнями. Але за це отримують оплачуваний лікарняний лист. Надіюсь, тепер зрозуміло, про що йде мова? Хто поставить пам’ятник не невідомій могилі безіменних немовлят?

Відразу чути обурення: “ Аборт, штучне переривання вагітності – особиста справа матері”. Уявімо картину: суд, лава підсудних, вбивця. Судья питає: “ Як ти посмів?” Підсудний: “А що тут особливого? Одному потерпілому я штучно припинив діяльність серця, другому – головного мозку, третьому – легких”. – “Але вони від цього загинули!” – “Так, але що робити, так вже вийшло, вони могли завадити мені жити так, як я хочу”. Абсурд? А те, що ми робимо, вбиваючи дітей, як назвати?

Часто говорять що дитина нічого не відчуває. Це не правда. Якщо навіть рослина відчуває біль, невже маленька дитина в утробі матері більш примітивна? Але навіть смерть в несвідомому стані не робить її чимось іншим. І якщо допустити, що дитина нічого не відчуває, вбивство її всерівно нічим не можна виправдати. Роздуми ж про те, що відчуває той, кого вбивають, дуже нагадують роздуми про гуманну смерть в газовій камері: вона, так сказати, солодша, ніж в петлі.

Третє обурення: “ Там ще нічого немає… Це ще не людина”. І це не правда. Ніякий вчений не скаже про людський зародок : це риба, дерево, злак. І паросток, який тільки недавно з’явився з жолудя, і чотирьохстолітнє дерево – у рівній мірі дуби. Дуже шкода, що такі прості, зрозумілі речі доводиться розжовувати дорослим людям. Чомусь, коли мова заходить про рослини, всі погоджуються, а коли говориш про людей, починають виправдовувати злочини. Адже новонароджене немовля теж ще не зовсім людина, воно не вміє нічого з того, що вміє доросла людина, будь – яка тварина розумніша за нього.  Але за вбивство новонародженої дитини – в’язниця, а ненародженої – бюлетень, хоча зародок, і немовля являються людьми тільки потенціально. Бачити різницю між вбивством одного і другого рівносильно тому, якщо б за вбивство п’ятирічної дитини було б більше покарання, ніж за вбивство чотирьохрічної. Чи це не лицемірство?

Інші звичайні обурення настільки недоречні, що їх не хочеться й наводити … Але все ж таки: “В мене не має грошей, щоб прогодувати, вдіти, дати хорошу освіту… Від мене пішов чоловік, коханий” і т.д. Якщо бідність – виправдання вбивству, можна вирішити продовольчу, житлову і інші проблеми знищенням третину населення країни. Якщо самотнім важко виховувати дітей, невже потрібно видати закон, який би дозволяв вдовам і розлученим вбивати зайвих дітей, народжених ними?

По офіційній статистиці, в нашій країні щорічно вбивається біля 8 – ми мільйонів дітей (населення Москви). Насправді – набагато більше. У скільки разів? У два? У три? Такі масштаби не снились ні Гітлеру, ні Сталіну. Цей массовий терор проти власних дітей є кривавим фоном цілого нашого життя. На цьому зловісному фоні любе, навіть самий благородний суспільний рух: миротворчість, милосердя, захист природи, збереження культурного середовища, демократизація, права людини – виглядає жахливим лицемірством з крокодиловими слезами. Нехай наша совість, якщо ми забули заповідь “не вбий”, відповість: є у людини зачатої дане від Бога право на життя або воно(це право)в руках іншої людини, яка може розпоряджатися цим правом на свій погляд? Заперечуючи право на життя іншого, ми заперечуємо взагалі всяке право і всякі прояви життя як такого.

Ніде в світі не гине в лоні матері стільки немовлят, скільки у нас. Кожна четверта дитина приходиться на Росію, Білорусію, Україну. Вбивають найбеззахисніших – ще ненароджених, які знаходяться в утробі матері, тих, які не можуть навіть пискнути на знак протесту. І страшно навіть не тільки вбивство само по собі, а те, що, воно стало звичною справою, до якої всі звикли. Деякі медичні заклади таким чином просто заробляють гроші: вбити немовля коштує стільки – то. В одні і ті ж двері жіночої консультації і за тим, щоб зберегти, і за тим, щоб убити дитину. При тому навіть добре освіченими. Страшно те, що Росія перетворилась в країну вбивць, до того ж убивць, не усвідомлюючих , що вони чинять.

Люди стали гірше тварин. Тому, що тварини зазвичай вбивають не собі подібних, а інших: медвідь – кабана, олень може вбити вовка, а ось ворона вороні очі не виклює. В людей давно, з часів Адама, в традиції вбивати один одного. Каїн вбив Авеля. Це трапилось в першому поколінні людей. Але до вбивства власної дитини потрібно було ще дійти. І над тим, щоб виховати людину, яка вважає, що вбивство дитини – діло не тільки не жахливе, але й потрібне і корисне, постаралось багато: філософи, лікарі, вчителі, політики і батьки. Скільки аргументів проти дитини: адже потрібно спочатку інститут(тепер часто школу) закінчити, або вийти заміж, або захистити десертацію, або просто життєві умови такі, що так сказати, не можна мати дітей. Найлогічніше всього, звичайно, їх убити.

У чому причина тих труднощів, які ми як народ зараз відчуваємо? Чому сама найбагатша у світі країна знаходиться майже не межі злиднів? Горбачов, Сталін або Ленін винні? Ні,це кара Божа. Земля вже не витримує тих жахливих беззаконь, які на ній чиняться. Зараз багато говорять про відродження Росії. З чого його починати? Для того, щоб почати відродження економіки, культури, моральності, потрібно перестати здійснювати самі страшні гріхи. Страшніше дітовбивства нема нічого. Ми повинні перестати вбивати власних дітей! Люди розраховують так: одне народжу, а сім не буду – і стану жити краще. Тому, що якщо б я народила восьмеро дітей, в мене було б у вісім разів менше їжі і одягу. На ділі виходить інакше. Кров вбитих падає на весь рід вбивці. Дитина народжується, а над нею вже тяжіє злочин батьків – і від цього гріху діти зазвичай стають некерованими. Тому, з тією одною дитиною, яку залишили в живих, в сім’ї намучаться більше, ніж намучились би з восьмеро.

Сталіна давно нема, а в’язниці переповнені точно так само. Але якщо раніше можна було сісти за “занадто добре живеш”, то тепер дійсно здійснюються жахливі злочини. В наш час все стало жахливіше, цинічніше. Вже школярі вбивають одне одного якимось звірськими способами. І причина не в поганому вихованні. Зазвичай батьки взагалі не виховують дітей. Дитина формується під впливом свого середовища. Раніше люди були більш морально здорові, а хто оточує дитину зараз? Батько і мати – вбивці братика чи сестрички. Приходить в гості тітка – теж вбивця. Є бабця і бабця вбивця. Всі вбивці. Які ж виростуть діти?

Що ж робити? Значит все загублено? Ні, виявляється, завжди можна розкаятися, виправитися, обдумати своє життя, почати жахатися власним вчинкам і старатися якось відійти від цього зла, хоч когось від нього стримати. Адже до тих пір, поки воно не припиниться, нічого доброго на нашій землі і бути не може. І ніякі економісти не допоможуть.
Ось слова італійського адвоката, сказані ще сто років назад: “ Самим вірним доказом повоного морального падіння народу буде те, що аборт стане вважатися ділом звичним і абсолютно прийнятним”. І з нами це сталося. Якщо в Америці по крайній мірі половина населення активно виступає проти цього злочину, то в нас ніхто і ніколи про це навіть не говорить. Ось у чому жах.

Ми повинні кожен на своєму місці перешкоджати злу; по можливості старатися вімовити всякого, хто задумав здійснити аборт, і завжди про це пам’ятати. Ми можемо врятувати не одне життя. Тому не потрібно втомлюватись говорити всім і кожному, особливо якщо у когсь є знайомі лікарі, бо багато з них в безумстві своєму не розуміють, що вони працюють катами. Адже ось приходить п’ятнадцятирічна дівчинка в консультацію, і лікар тут же, ні слова не говорячи, дає їй скерування на вбивство дитини. А якщо вона заперечує: “ Та ні, я не хочу”, з нею починають сперечатися. А багатодітним матерям часом доводиться витримувати цілу битву з цими лікарями, коли вони буквально вмовляють, заставляють, погрожують, наполягають, щоб мати вбила свою дитину тільки по тій причині, що їх у неї вже двоє або троє.

Зустрічаючись з різними людьми і торкаючись проблеми абортів, доводиться і погодитись з типовою ситуацією: співрозмовник вислухав ваші докази і погодився з тим, що аборт дійсно вбивство. Але тут же ж йому на пам’ять приходять обставини, при  яких це вбивство здається можливим або навіть єдино – можливим рішенням ситуації. Набір запитань, які задаються в таких випадках, як правило, незмінний.
Всі ці запитання для людини зі здоровою психікою і вміючою логічно роздумувати, абсурдні, і відповісти на більшість із них можна, виявивши цей закамуфлірований абсурд. Як у математиці0 для того, щоб доказати невірність деякого твердження, деколи викристовується метод приведення до абсурду. Здається, що це самий радикальний спосіб відповіді на подібні запитання.

Почнемо з самого розповсюдженого: для чого плодити бідноту? Тобто, для чого народжувати дітей, коли ми не зможемо дати їм достойне, як ми вважаємо, виховання в силу того, що в нас немає достатньо засобів?
Уявімо собі таку ситуацію: людина, добре пообідавши, встала з-за столу, а їй гоаорять: “Давай пообідаємо”. Якщо вона якимось механічним способом видалить все із шлунку і поїсть знову, ми скажемо, що це абсурд. Тому, що хоча і всі люди переїдають або їдять зайве, але таким чином насолоджуватись їжею безглуздо. Також і з цим питанням. Тіло людини, чоловіка і жінки, всі органи спеціально влаштовані для того, щоб здійснювався процес дітородіння. Якщо люди з’єднуються в шлюбі, то припускається, що природнім, абсолютно нормальним наслідком цього буде народження дітей.

Значить, якщо людина не хоче плодити бідноту, вона не повинна вступати у шлюб. Тоді ніякої бідноти не буде. А людина бажає у що би це не стало здійснювати все чисто фізіологічні відправлення шлюбу і отримувати від цього звичайну радість, - як, наприклад, вона отримує задоволення від їжі або від теплої води, приймаючи душ, - але не хоче нести подвиг батьківський, який являється наслідком шлюбного життя. Якщо людина не хоче плодити бідноту – не треба. Вона повинна припинити подружнє життя. Тоді поступок буде логічним.
Як прогодувати дітей в наш час? Як бути бідному подружжю, яке має багато дітей?

Відповідь напрошується сама собою: чоловіку потрібно працювати на трьох роботах, або почати шити, тому, що тоді буде дешевше одягати дітей, і так далі. При цьому потрібно в багато в чому себе обмежувати, а пробувати влаштувати все іншим, протиприроднім шляхом, вбиваючи власних дітей, оскільки від цього вони самі будуть нещасні, будуть хворіти або страждати через своїх залишених живими дітей, бо які у вбивць можуть народитись діти? Як вони можуть їх виховати? Адже, вбиваючи власне дитя, батьки переступають визначений поріг моральності. Як любити одну дитину, коли іншу ти вбив? Навіть якщо людина не розуміє цього, в її підсвідомості це всерівно присутнє. Якщо людина не згідна на добровільні обмеження, вона буде терпіти їх проти своєї волі. Вона хоче бути матеріально більш забезпеченою за рахунок вбивства власної дитини? Але сумма її щастя від цього – не збільшиться. Не можна досягнути щастя, вбиваючи своїх дітей!

Що робити, якщо вагітність наступила в результаті зґвалтування?
При зґвалтуванні вагітність зазвичай не наступає. Це випадки одиничні, унікальні. Допустим, що ми розглядаємо таку ситуацію. По – перше, дитина всерівно не винна в цьому, що вона ніким не заплпнована. По – друге, часто у зґвалтування буває винна сама потерпівша через нескромний одяг, поведінку, необережність, непослух старших і так далі. Багато всяких передумов зливаються в одну, трагічну ситуацію, і виходить такий результат. Так чому ж за поступок дорослого повинна страдати невинна дитина? Якщо дитина небажана, можна народити і здати її в  дитячий будинок. Держава виховає, знайдуться люди, які захочуть цю дитинку всиновити. Таких бажаючих масса, великі черги. Відповідно, немає ніякої причини вбивати дитину.

Дівчина не заміжня, а батьки проти дитини. Або чоловік говорить, що піде, якщо дитину залишать. Що робити?
Що ж, розглянемо… Наприклад: я жінка, у мене двоє дітей, і одна із цих дітей так довів маму, свою бабусю, що вона говорить: “Ти повинна вибрати, або я, або вона. Або ти зараз же викидаєш її з балкону, або ти мені вже не дочка”. Чому  викидати з балкону народжену дитину, яка не слухається, не можна, хоча у гніві здається, що вона цілком цього заслужила, а ні в чому невинну, може бути, дуже хорошу, розумну – можна вбити в силу того, що вона тимчасово знаходитсь в лоні матері? Може, краще зачекати, народити і тоді побачити, якою буде ця дитина? Якщо буде поганою і  непослушною, то вбити. Всі відразу в жасі кричать: “Як же ж можна?” Але якщо можна ТУ, то чому не можна й ЦЮ? Ми знову доводимо твердження до абсурду. І що означає батьки проти? А якщо хтось буде проти нас самих? Що ж нам тепер, вмирати? Мало хто проти чого заперечує. Це не є аргументом. Людина, яка заявляє, що вона проти життя іншої людини, - вбивця.

Як бути, якщо вагітна дванадцятирічна дівчинка?
Якщо дівчинка так розпущена і так себе поводить, вона, звичайно, повинна нести свій хрест, як наслідок своєї поведінки. Допустим, ми дізнаємося, що дванадцятирічний хлопчик здійснив якийсь жахливий злочин. Зовсім недавно стався такий випадок: правда, не дванадцятирічні, а тринадцятирічні хлопчики у дворі забили палкою на смерть дев’ятирічного хлопчика. Адже наше відчуття справедливості каже нам, що до потрібно прийняти якісь міри, потрібно якось присікти це зло. Те ж саме і тут. Дівчинка напустувала, поступили необережно, нерозумно, поступила, як вулична дівчинка. Чому за це повинна бути вбитою дитина?

Якщо заміжня жінка хвора і їй не можна народжувати?
Якщо їй не можна народжувати, значить, коли вона з’єднується зі своїм чоловіком, вона здійснює злочин. Існує поняття недієздатної людини. Такій людині заборонено реєструвати шлюб. Якщо з якихось причин, не розумових , а суто фізичних, жінці не можна народжувати – значить, їй не можна виходити заміж, тому, що в шлюбі звичайно передбачаються діти. Якщо не можна народжувати, потрібно нести це як хрест. Хочеться дитину – будь – ласка, є дитячі будинки, багатодітні сім’ї. Можна взяти на виховання, допомогти. Так бувало завжди: наприклад, в сім’ї три дочки виходили заміж, а одна ні – і вона була нянькою для інших. Не всім же ж нести хрест замужества і народжувати дітей. Хтось і ншим шляхом іде.

А якщо мати може померти в родах? З тих випадків, про  які мені відомо – приходять жінки від лікарів і говорять: “ Мені народжувати не можна, тому, що я помру”, - я не знаю ні одного випадку, який би закінчився смертю. Лікарі зазвичай припускають, але життям і смертю розпоряджається не лікар, а Бог. Але допустим, жінці дійсно загрожує смерть. Добре і благородно, коли доросла людина, захищаючи життя іншого, віддає своє. Ми зазвичай прославляємо таких людей як героїв, під час війни таким дають нагороди. Це, власне, і є людський вчинок. Алже продовжити собі життя ціною вбивства власної дитини рівносильно тому, щоб матері з’їсти свого малюка – такі випадки були, наприклад в обложеному Ленінграді. Коли мати хоче зберегти своє життя за рахунок дитини – це канібалізм. Краще їй понадіятись на Бога і залишитись в живих. Крім того, виникає таке питання: якщо жінці загрожує смертельна небезпека при родах, значить, подружнє життя їй протипоказане? Адже не можна вбивати власних дітей і такою ціною доставляти собі радість статевого спілкування? Це злочинно так, як заради того, щоб доставити собі радість володіння майном, почати грабувати.

Якщо відомо, що народиться хвора дитина?
Найлогічніше в цьому випадку народити і подивитися. Якщо народиться хвора дитина – тоді її вбити, власноручно, не використовуючи ніяких препаратів, не займаючи лікарняне ліжко. Чим це гірше вбивства ненародженої дитини? І що це взагалі за проблема: родиться хворе? Хворі люди потрібні суспільству. Вони викликають у нас милосердя, співчуття, вчать любові. Якщо не буде хворих, старих, інвалідів, ми станемо набагато жорстокішми. Присутність таких людей необхідна. А навіть може бути і так: народилась здорова дитина і потім захворіла. Що ж, і її, вбити? Ні, ми її рятуємо, вихлджуємо, піднімаємо на ноги лікарів, платимо гроші, шукаємо ліки. Яка ж тут принципова різниця?

Чому ми повинні вбивати хвору дитину, яка знаходиться в лоні матері?
Батьки алкоголіки – навіщо народжувати хворих , нікому не потрібних дітей?
Тут підмінюється одне поняття іншим. Батьки – алкоголіки – соціально небезпечні люди. Вони приносять суспільству шкоду. Чому через них повинні страдати діти? Можна видати закон, накладати штрафи, можна цих людей якимось чином пробувати лікувати. Хоча, звичайно, краще було б самим алкоголікам покинути пити і жити нормальним життям, що було б прекрасно. На ділі ж чомусь вибирається найбільше зло. Батьки п’ють, а вбивають дітей. Держава повинна знайти якийсь інший спосіб, ніж просто вбивство дитини. Тепер про непотрібних дітей. Це у нас вони нікому не потрібні. Але в багатих країнах є тисячі і тисячі людей, які готові всиновити навіть хвору дитину. І якщо цим реально зайнятися, то цілком можна все організувати на державному рівні.

Як же родити всіх дітей, якщо вчені підрахували, що скоро Земля не зможе прогодувати своє населення?
Так, цілком правильно, Земля не зможе  прогодувати населення. Але тоді давайте вбивати тих, хто багато їсть. Вбивши одного такого, ми дамо можливість жити іншим. Або давайте вбивати повних. Знову ж як бачите, питання повністю абсурдне.

Так, розглянувши всі докази на користь аборту, ми переконались, що не існує ні одної причини, яка дозволяє вбити дитину у лоні матері.

Розглянемо, на кінець, останнє питання: протизачаткові засоби.
Справа в тому, що  - якщо вернутись до початку нашої розмови – застосування протизачаткових засобів є те саме, що й механічне вивільнення шлунку для прийняття ще раз непотрібної їжі. Це деякий самообман, перетворення подружнього життя в безглузду фізіологічну експлуатацію організму людини без реалізації родової діяльності. Людина уподоблюється мавпі, яка сидить на у клітці і пустує. У людей все повинно проходити по законному єству.

Застосування протизачаткових засобів стимулює безвідповідальність до великої тайни шлюбу – цьому божественному, таємничому установленню, великому у своєму значенні. В шлюбі дві людини з’єднуються в любові, і із двох клітин, які з’єднуються в одну, з’являється нова людина, якої ніколи на Землі ще не було, зі своїми здібностями, особливостями, яка несе в собі весь генетичний ряд своїх предків. Це унікальна справа, і підходити до неї потрібно з великим благоговінням і  відповідальністю, а не перетворювати все в якийсь хаос. Протизачаткові засоби – це засоби протиприродні, їх використання рівносильно тому, щоб перегородити собі стравохід. Вони порушують загальний устрій людського життя. А всяке порушення, наприклад поворот ріки в іншу сторону, протипоказано, оскільки обов’язково принесе горе.

Будь – яке зло, навіть незначне, завжди діє руйнуючи для того, хто його чинить. Тому, з точки зору моральності такі засоби застосовувати не можна. Це  збочення людської природи, створеної Богом. Людина повинна стримувати свою пристрасть, причому не тільки зв’язнану з подружнім життям. Потрібно стримувати і шлунок – не переїдати, потрібно боротися з осудженням, гнівом, себелюбством. Блудна пристрасть – одна із пристрастей. У людей, які володіють нею, вона гіпертрофірована і не приносить їм ніякої радості, в деякій мірі це хвороба, як алкоголізм. Адже в самому вині немає нічого поганого, але, коли людина п’янствує, зрозуміло, що воно вже діє руйнуюче. Або пристрасть себелюбства. Людина має достатньо засобів, щоб їсти, одягатись, а їй хочеться все більше і більше; вона тратить своє життя, відмовляє собі багато в чому. І все тільки гроші, гроші, гроші – це ж безумство. Так же ж і статева пристрасть.

Можна її постійно пробувати реалізувати, незнаючи ні часу, ні термінів, безперервно себе збуджувати. Але це ж зовсім не правильно, це ж хвороба, яка руйнує, спустошує душу, зношує організм. Буває, у людини навіть і природня потреба пропадає, але вона починає лікуватися, щоб якось укріпити своє здоров’я і мати можливість ще більше себе таким чином експлуатувати. Здавалось би, не можеш – і слава Богу, пора заспокоїтись. Так, ні, все виходить навпаки.
Пристрасті настільки сильні, що люди, які володіють ними, будуть наводити тисячу аргументів в своє виправдання, бо ними керують не здоровий глузд і не моральність, а пристрасть. Коли дитина хоче гуляти, а мама її не впускає, вона буде кричати, плакати, казати неправду – на все піде, тільки б їй вирватись.

Суперечка з тим, хто одержимий блудною пристрастю, безглузда. Він каже: “Я не можу без цього жити”. І ради цього він готовий і дітей вбивати, і зношувати свій організм. Все поставить на карту. Причому, відомо, наскільки шкідливі протизачаткові засоби. Цікаво, коли мова йде про те вбити дитину чи ні, люди думають про своє здоров’я – їм шкідливо народжувати. А коли мова йде про протизачаткові засоби, вони свідомо шкодять своєму тілу. Значить, справа не в здоров’ї, а в страсті. Тому, людина повинна признати: я блудник і не можу себе виправити. Відповідно, потрібно лікуватися від блуду, а не від дітей.

Джерело: http://otvetrod.narod.ru/hard_choice.htm