У аборту жіноче обличчя
«Я тільки знаю, - коли щодня вбивають, вбивають, це так жахливо, що не хочеться жити» А. Н. Толстой.
Жорстокість. Яке похмуре, ріжуче слух слово! Воно несе в собі інформацію про страждання, що пронижує чиюсь душу, тіло, життя.
У всі часи людство знало це слово. Жахливі, нескінченні війни, просочені жорстокістю, вінчають людський рід.
«У війни не жіноче обличчя». Точно помічено. Криваві місива починалися чоловіками. Фізична сила, витривалість, важка праця, військова відвага і безстрашність – атрибути битв. Але як часто змученого ранами бійця спонукав знов ийти в бій упертий спогад про далекі крихкі жіночі плечі, що зігнулися під непосильною ношею війни. Тому що саме вона, жінка, спочатку несла прозорий, ніжний прапор, що свідчить: «Слабка стать».
До неї спрямовувала свої кращі сподівання мужня половина роду людського. І лише жінка успадкувала це значення імені першої коханої, дружини і матері – Єва, що означає «Життя». Лише у цьому значенні – сила, краса, мудрість, любов, все найкраще і щедріше, що несе в світ жіночий початок.
«Дружина твоя, як плодовита лоза в будинку твоєму; сини твої, як олійні гілки. Ось спадщина від Бога – діти. І нагорода від нього: плід чрева» - так співається в Біблійському псалмі. Так було. Але в «цьому віку» фемінізму, жіночого самоствердження вирішили сучасні єви, що пора прийшла явити світу новий образ, ідеал, звичного жіночого обличчя. І ось наші пані, зберігаючи в пам’яті страхітливий приклад бойових подвигів чоловіків, побажали нарешті показати, на що вони здатні. Перемогти всю слабкість, дану зверху. З чоловіками пробують силами потягатися . Озирнулися жінки. У слабкої статі повинен бути такий же слабкий суперник. Або (ще краще!) і зовсім безпорадний. Тут войовничі амазонки і зрозуміли – слабкіше за них тільки діти. Ненароджені діти.
Як там у Крилова: «Ти винен вже тим, що хочеться мені їсти!» - ось, будь ласка, мотив. Причина. А тут, до речі, з’явився у воячок союзник. Безжальний, байдужий, жорстокий, холоднокровний, такий, що леденить душу звучним ім’ям «аборт».
Надихнувшись (втім, забувши про душу), рушила наша слабка стать (славний полк, тобто), в битву. Спочатку потихеньку, обережно – як сам світ віднесеться до нової іпостаті жіночого роду? А світу що: він тримається на трьох китах (або драконах 666?). «Хіть плоті, похоті очей і гордості житейської немає від Отця, але від світу цього», - засмучувався ще апостол Іоанн.
Секс, гроші, порожнеча духовна – стовпи надійні, підстави кам’яні. І кам’яніють серця. І робляться жорстокими. Світ аплодує жіночому лицю аборту: «Народжують тільки ду-ро-чки!». Це гасло слід було б помістити на даху наших будинків, піднести до самого неба, замість обридлих вже: «Миру Мир» і «Слава Праці». Втім, відомі нам і інші вигуки, типу: «Право дитини народитися бажаною, тобто, право малюка на смерть, якщо його не бажають бачити і чути «батьки».
І віковий досвід багатий народними засобами: морить-травить-давить-топить ці небажані «плоди любові». А які вони все-таки уперті – ці діти – всі зачинаються, всі «залітають» і «залітають» в жадібне до постільних утіх лоно жінки, не охочої виношувати, живити, охороняти своє рідне, кровне чадо. Своїх діточок, плоть від плоті своєї. Матуся, що відмовляє в любові власній дитині, визначає її «небажаною вагітністю», називається нині вона «продукт зачаття», а не немовля, не синочок, не донечка.
Чуєте? Відповідайте, чи виросте з дівчинки хороша, дбайлива, любляча мама, коли її батько, прийшовши з чергової «битви» - аборту, випатраний, слабкий, з синіми губами, відчуває за собою право виховувати майбутню жінку і обговорює за сімейним обідом, що «нічого плодити убогість», а треба цю проблему вирішити жорстоким вбивством нерожденої дитини, маленького сонечка, згаслого в ній. І це чудовисько – жертва, змучена істота, колись вперше назване мамою, невже здатне пояснити дочці «що таке добре і що таке погано». Її мозок ослаблений наркозом, її свідомість - приголомшений свідок жорстокої страти, нелюдяної дії інструменту, що покремсав і її дитину, і її жіноче начало.
А дівчинці, про яку йде мова вище, всього дванадцять років. Вона все вбирає, слухає і чує. І коли абсолютно закономірний, природний процес вагітності увійде до її життя пізніше, років в дев’ятнадцять-двадцять, перше, що вона почує в жіночій консультації, буде байдуже питання, «залишати будемо?».
Всіляко підкреслюється, що її малюк, її неповторний, унікальний, можливо, єдина дитина – не людина, а щось, що знаходиться в матці. І це «щось» за бажанням можна вишкребти, вирвати, знищити на законній підставі впродовж всього терміну вагітності. Вся справа лише в бажанні мами і її фінансових можливостях.
Чотирнадцять тисяч абортів в день. У Біблії вказано – це число жертв царя Ірода, який в надії погубити Ісуса, що народився, наказав убити всіх хлопчиків до одного року життя.
У Росії щодня залито кров’ю багато невинних дітей. Людина, яка не може врятуватися, покликати на допомогу, благати про пощаду – це жертва аборту. Багато хто стверджує, що «там» нетямуща грудочка, вона нічого не відчуває, типу жабеняти, а може і зовсім мушки. А у нього – цього «продукту зачаття», - сердечко стукає, ручки-ніжки ворушаться, рухаються, вже можна зафіксувати біоструми його мозку, він гримасує, смокче великий пальчик, лякається яскравого світла і різкого звуку. Про все це можна дізнатися, якщо погортати літературу, подивитися відеозапис, що розповідає про буття ненароджених дітей. Але простіше, звичайно, слідувати за більшістю на зло і ховати свою голову в скривавлений пісок. Менше знаєш – міцніше спиш. А чотирнадцять тисяч безіменних, небажаних дітей вмирають в мамах своїх, вмирають в жаху, корчившись від болю.
Ось вже воістину: «і не будуть похоронені, і не будуть оплакані. Тяжкими смертями помруть вони». Ці малюки «виллють душі свої в лоно матерів своїх».
У всіх релігіях підкреслюється святість життя, наукою доведено, що людина і в лоні матері людина – мислить, відчуває, живе.
Але жорстокість, жорстокість перетворила нашу жінку на жрицю смерті. Єва втрачає свою первинну зовнішність, втрачає свою душу, любов. Втрачає своїх дітей. У аборту жіноче обличчя. Замість рук - аборт-цанги, витончені блискучі інструменти. Замість тіла - гінекологічне крісло. Замість очей – сліпучі рефлектори. Замість серця – карбованець. А може бути, чорна дірка? Дірка, через яку несуться тисячі життів. Чотирнадцять тисяч дитячих життів в день.
Тетяна Зеленкова
www.aborti.ru (переклад Галини Сулим)
