Ні абортам!

 «І подумав я: не буду я нагадувати про Нього і більш не говоритиму в ім’я Його; але було в серці моєму, як би вогонь, що горить, ув’язнений в кістках моїх, і я стомлювався, утримуючи його і – не міг».
Біблія, пророк Ієремія, гл.20 стих 7-9«Від надлишку серця говорять вуста», - мовиться в Біблії. Моє серце переповнене співчуттям до самого незахищеного, слабкого і безправного члена людської сім’ї—не народженої дитини. Часто, це ганебний стан нашого суспільства, життя дитини  ніким не бережеться. І навіть «батькам» вона ненависна – син людський або дочка. У неї немає земного ласкавого імені, вона – Смуток, Біль, Небажана вагітність. І це образливе ім’я-докір винайдене для приреченого на вбивство малюка людиною розумною. Чи розумною?!
Сьогодні я звертаюся до трьох найважливіших в долі цієї людини – Дитини, до людей. Можливо, вони вже оголосили їй, кожен у свою чергу: «Я припиняю твоє життя!» Хай почують вони сигнал SOS, останній крик, звернений до них, тих, чиє ім’я Незгасна Маленька Надія!
Ти! Ти! І ти! Аборт – найогидливіший злочин, винайдений цивілізацією. І ви троє – його можливі співучасники. Хто ухвалить вирок, ваш вирок на все життя, що залишилося? Лише один неупереджений -  Суддя Господь. Але якщо хтось з вас упевнений в собі атеїст, він повинен знати, що в глибоких, нескінченних лабіринтах його мозку, його підсвідомості зачаїться Совість-мучитель. І отруїть вас. Незрозуміла, але яскраво усвідомлена вами незадоволеність—гірка і гнітюча. Незадоволеність чи собою, чи світом наступить неминуче, невідворотно, по - закону Уселенських причинно – слідчих зв’язків. Бо здійснюється наруга Святая святих: людина убила, посміла, допустила вбивство, тобто наруга над власною природою, зробила осквернення самої людської суті. Подібність Божа стала знаряддям смерті в швидких на зло лапах Сатани.
Як?! Убити людину, яка не може втекти, сховатися, закритися, покликати на допомогу, нарешті, просто встати на коліна перед вами – вбивцями, плакати, благаючи про помилування, хапати вас за руки, і, в жаху заглядаючи у ваші очі голосити: « Мені страшно! Матуся! Не треба! Матуся!»

Мама. Коли людська істота жіночого роду може застосувати до себе цей титул, освячений Відповідальністю, силою, що охороняє Життя? А коли, в який момент людина нарікається «людиною»? Біблія відкриває: є та « ніч, в яку сказано: Зачалася людина!» (Іова гл.3 вірш3). Не зародок, і тим більше не «продукт зачаття». У найпершу мить з’єднання, переплетення енергій – чоловічої і жіночої, входить в наш світ нова людина, рівна кожному з нас, брат або сестра, наш ближній. « Промінь божественної краси вдягається в лоні жінки в людський образ», - роздумує про таїнство зачаття мислитель Э. Шюре. І жінка, що зачала, вже є мати. У Біблії ще незаміжня Дівчина Марія нарікається «Матірью Його» (Христа) на найраніших термінах своєї вагітності. (Євангеліє від Луки гл.1 вірш41 – 43, від Матвія 1 ст.18.) І в сучасній медицині, багатій бездушними термінами живе і дихає любов’ю слово мати.
Ти – його МАМА! Кохана, єдина, дорога! Твоє тіло створене для любові, зачаття, пологів. Ти, немов освітлений Храм, саме через тебе Великий Творець утілює свій задум, відчиняючи подібність. Свою– людини, носія розуму і любові. Ти, як священна Судина, в якій зріють Душа і плоть маленької дитини. Науці відома лише сота частка того таємного процесу, що відбувається в твоєму організмі, але і ці крупиці примушують завмирати в благоговійному мовчанні перед грандіозністю того, що відбувається. Ось тільки деякі цитати з медичною термінологією: «Променистий вінець яйцеклітини, готової до запліднення» (corona radiata), «зародкові пелюстки», «домінант вагітності» « всі процеси сприяють виникненню і збереженню, і розвитку вагітності», «плацента містить також чинники згортання крові, що захищають матір, зупиняють кровотечу після пологів». Все продумано до дрібниць ради однієї мети, одного призначення. Але ти оглушена настирливим мимренням Сатани: «Секс, секс, секс.», як чорнокнижною формулою, брудним заклинанням, що позбавляє тебе розуму, здорового глузду. Ти оглушена закликами того ж чорного духу до «красивого», «зручного» життя, не розуміючи все ж таки, що це таке насправді. І ти дозволяєш покремсати своє Дитя, своє Лоно, своє Життя, свою Долю і долю тих, кому ти дозволила, може  вже народитися до ЦІЄЇ ДИТИНИ. Найважливіше, що є в світі Дорослих Людей – чоловіків і жінок – це життя наших дітей, це пульс, биття маленького безцінного серця. Задовго до народження починає битися сердечко Малюка. І ти, його мама, повинні зробити все від тебе залежне, щоб це серце билося, жила в нім любов, і не стискалося воно від болю і страху, щоб не виплеснули його чиїсь байдужі руки в каналізацію, в бруд і холод. Аборт – величезна трагедія людства. І в твоїх силах позбавити своє Дитя від мук і жаху аборту!
Ти – його БАТЬКО! Невже гарячі вигуки і бурхливі оргазми межа твоїх здібностей, як Homo Sapiens? Чоловіче, ти надійна перешкода для бід, захист своїх коханих від страждань. Подумай, невже ти ніколи не побачиш око твоєї дитини!? Вона сказала би тобі: «Мій тато». Не поступай як зрадник, захисти своє Дитя, таке схоже на тебе. Не ставай співучасником злочину, а значить – співвідповідачем.
«Гей, кат!» – словами А.С. Пушкіна з «Мазепа» я звертаюся до тебе. Ти одягнений в хрусткий білий одяг первосвященик смерті, ти, подібно до стародавніх страшних жерців ідола Ваала приносиш сьогодні на жертовника аборту дитячі життя. Та не жахає вже очі твої вид крихітної, змученої тобою плоті? Твої руки автоматично повторюють одні і ті ж рухи, якийсь ритуал жертвопринесення. Ти вірний клятві Гіппократа - не даси абортивного засобу вагітній: ти сам четвертуєш, роздавлюєш, вишкрібаєш все, за що тобі заплачено. Ти – майстер, професіонал, робота так і горить в твоїх руках. Ти вчився, ти знаєш, як убити по всіх правилах. Як швидше розчинити сольовим розчином чужу «непотрібну» дитину. І на твоїй гінекологічній кухні Дитя земне перетворюється на «льодяникове» немовля (сіль, як відомо, має роз’їдаючу дію, і ніжна шкірка дитини в результаті такої дії відшаровується, і під нею виявляється рихла, підшкірна тканина, червона, блискуча, схожа на глазур, звідси і назва). Потім вода покірливо і слухняно злиже з рук твоїх багрову живу вологу, перемішається з нею; вода стане кров’ю і понесе крізь шари очисних систем і товщі землі інформацію про життя і смерть, звіт про жорстоку байдужість однієї людини до іншої. Ти знов і знов вбиваєш дітей, кожен Божий день, з ранку до вечора (з перервою на обід) і навіть не помічаєш цього, тому що кривавий туман і блиск золота застилають твої очі. Товстошкіра героїня одного мультика, господиня поросяти Кулька, пані Беладонна безсовісно заявила: «Кожна дитяча сльозинка – це монета!». Аборт – прибуткова, грошова індустрія. Малюк платить за ніч утіх мами і тата страшну ціну – власне унікальне ЖИТТЯ. Життя в спеціалізованому комфортабельному кошмарі гінекологічного Освенціму.
А в суміжній кімнаті народжують щасливі жінки свою довгождану, дорогоцінну Радість. По одну сторону стіни – розтерзана плоть, по іншу – розчулення і надія. Але чи не згасне ця надія, бо «  аморально вбивати і поряд народжувати Дитя! », - так застерігає нас поет.
«Проклятий, хто бере підкуп, щоб убити душу і пролити кров безневинну! Проклятий, хто таємно вбиває ближнього свого!» «Ваші руки повні крові – омийтеся, очистьтеся, перестаньте робити зло, навчіться робити добро. Якщо захочете і послухаєте, то куштуватимете блага землі»: саме тебе закликає зараз Біблія. ( Второзаконня гл.28 вірш 24, 25., Ісаїя гл.1 вірш 11,13 – 18.)
Ми залишаємо за собою право судити маніяків, вбивць, насильників, бандитів всякого штибу. Ми думаємо і говоримо про них з огидою і страхом. Ми абсолютно справедливо називаємо їх: злочинці! І тут впадає в очі жахливий парадокс: ми – ті ж маніяки, насильники, вбивці! Тільки наш злочин бажаний державі, організований державою, охороняється державою, годує державу. Держава – це ми. Хіба це не волаюча ганьба нації? Росії, що продовжує вмирати духовно і фізично, вигідно пожирати щорічно близько 5 мільйонів (!) своїх не народжених синів і дочок, своїх маленьких безпорадних громадян…
…Ми поспішаємо різноликим натовпом по своїх справах. Ми поспішаємо, за нами шлейф злочинів. Але ми сліпі, глухі, німі. Ми любимо розваги і уміємо готуватися до свят. І у Великий день Світлого Христова Воскресіння, ми, раптом пригадавши про душу, запалюємо і ставимо в храмі свічку. Цікаво тільки, чи перестає в цю мить плакати і кричати від жаху безсмертна душа Дитяти, покаліченого, убитого нами?…
Люди! Досить! Зупиніться! Подивися на себе, людино, здригнися від споглядання власного серця. Що стало з тобою, подібносте Божа?! Збочення, спотворювання Любові злочинне, неприпустимо. Вона – вищий дар Творця, вища енергія всесвіту, що дарована людству. І Любов вмирає разом з не народженою, убитою Дитиною. Нам, живим, залишається порожнеча і біль. Чорний провал.
Тетяна Зеленкова

www.aborti.ru (переклад Галини Сулим)