Невигадані історії
Короткі історії
У 17 років я ухвалила рішення не робити аборт, незважаючи на те, що коханий заявив: “Або я, або дитина”. Підтримала це рішення й моя сім’я, хоча спочатку реакція була, м’яко кажучи, що лякає - батьки готові були навіть сплатити аборт на пізніх термінах.
Народився чудовий хлопчик, зараз йому 5 років. Тепер він - улюбленець усієї сім’ї, дуже веселий і талановитий, відрада для бабусь і дідусів.Через декілька місяців після його народження в моєму житті з’явилася людина, яка мене любить, любить тепер уже нашого сина та… нашу маленьку донечку, яка народилася зовсім недавно.
Народження сина настільки вплинуло на мене, що я відкрила в собі творчі здібності, здобула освіту та знайшла улюблену роботу. Во істину, діти надихають!
02.11.2007
Ліза, Вятка
Моя мама народила мене у 18. Не думаю, що вагітність була планована, оскільки заміжжя послідувало негайно після того, як вся справа “спливла”. Знаю, що говорили їй: що дитина помре, що буде хворою, що у плоду 2 голови…. Сестра батька розповідала, що маму трусило від страху… Вона всю вагітність прожила в лікарні. Але вона мене народила, з проблемами, але народила. Після пологів довгий час (як учора пам’ятаю) моталися общагами, зйомними кімнатами. Зараз вона другий раз заміжня. Щаслива. Я здорова як не знаю хто, майже не хворію. Моя мама пишається моїми успіхами, вона мене любить…І всі думають, що вона моя сестра, знайомляться на вулиці. Це так здорово! Вона мислить як підліток, я в захваті від її “молодіжних” ідей, від того як вона іноді використовує сленг…
Тепер вона чогось варта як сильна людина. Озираючись назад, вона каже, що не знає, як ми вижили.
Дякую, мамо, за мужність!
26.10.2007
C., Ростов-на-Дону
Я народила у 15 років. Не було взагалі нічого. Моя мама мені сказала “на… ти мені потрібна зі своєю дитиною на шиї” та виставила, навіть забрала ключі від дверей рідної домівки. Татові дитини його тато пропонував зробити тривале відрядження. Але ми його народили, виростили, бог дійсно дає. Зараз дивлюся на цього хлопця - серце заходиться! Вчора принесли повістку у військкомат. Головне в житті - діти. Інше - суєта.
13.10.2007
Світлана, Іркутськ
Мені 21 рік і у мене термін 9 тижнів, але наш… “тато” відмовився від дитини, сказав що не готовий до сім’ї, хоч і я була не готова, але відразу вирішила, що народжуватиму. Хлопця я послала, і що саме хороше, мої батьки мене підтримали - сказали народжувати і навіть не думати про аборт.
11.10.2007
Катерина, Москва
Коли моя мама дізналася про мою вагітність третьою дитиною - а йшов уже 4й місяць - вона стала наполягати на аборті. Мовляв, тобі й на цих часу не вистачає, треба цих трохи краще годувати, ваша “двушка” всіх не вмістить - навигадувала, чого й не було. Я тоді сказала: “Давай почекаємо: поки він у мені, він їсти не просить, місця не займає. Якщо заважатиме, коли народиться, тоді і заріжемо!” Мама була приголомшена.Тепер милується внучкою, схожою на неї…
09.09.2007
коли моїй доньці було 2 з невеликим, я дізналася, що вагітна знову. у цей час я знаходилася в не дуже хорошій формі, в плані здоров’я, та і з чоловіком що розладналося, думала про “це”, не хочу навіть називати. але щось мене зупинило. я уявила, як у мене будуть дві доньки. народжувала важко і для дитини і для мене . донька потрапила до лікарні. лікарі лякали мене, що вона не виживе. тут я і пригадала про мої наміри. мені стало так боляче і страшно. ти тільки уяви - коли хворіють твої діти, ти ж переживаєш. а в чому різниця: у тебе ж ця дитина вже є, хіба ти здатна на вбивство своєї дитини. проси бога і він допоможе.
28.07.2007
Торі, Москва
Я розміщувала на цьому сайті своє оголошення - давно - в червні. Тоді я не знала що робити, як жити… Залишилася одна - без роботи, без грошей, без чоловіка… і вагітна. Але знала, що якщо зроблю аборт, жити не зможу. Почула - “Якщо Бог дає дитину, то дасть і на дитину”. І знаєте, все налагодилося. Є і робота, і допомогли мені. І моєму солодкому хлопчиську вже 2 місяці! Непередаване щастя!!! От так у 37 років я стала двічі мамою. У нас поки немає тата, але все інше дуже добре.
Милі жінки! Не сумнівайтеся!
Я знаю дуже багато жінок, які пошкодували, що зробили аборт, але я не знаю жодної жінки, яка б народила дитину і пошкодувала про це!
08.03.2007
Тетяна
Моя мати зробила 8 або 9 абортів (я - єдина її дитина), свекруха робила аборт, зовиця (сестра чоловіка) - теж! Я думаю, 90% жінок цим займалися. Пишу для тих, хто з матеріальних і подібних причин хоче піти на аборт - не треба! Ми живемо з чоловіком і 3 дітьми в 1-кімнатній квартирі (старшому сину тільки 3,5 роки), і - ура! - я вагітна(термін приблизно 3 тижні)!
Це таке щастя - розуміти, що всередині тебе живе маленький рідний чоловічок! А вчора гуляла з дітьми, одній матусі сказала, що чекаю 4-го. Її реакція: а що, іншого виходу немає, тільки народжувати? Як так можна? Невже ми живемо заради квартир з євроремонтом, нових шмоток і розваг?
27.02.2007
Алла, Москва
Я у жодному випадку ні до чого не закликаю. Просто моя історія.
Мій старший брат народився з синдромом Дауна. Мама не пішла на аборт, коли її послали (брату зараз 19, мені 17). Звичайно, проблем з ним, як з п’ятирічною дитиною… Але в той же час він дуже добрий, ласкавий та незлопам’ятний. Робить усе, що його не попросять.
А на восьме березня несе нам з мамою прикольні листівки, зроблені своїми руками. І ще він працює двірником і заробляє гроші.
У Айнура є мрія: побудувати величезний будинок для бездомних птахів і собак, щоби вони теж мали дах над головою, і піклуватися про них. Він дуже любить тварин.
А ще я йому та мамі зобов’язана своїм народженням: якби вона тоді зробила аборт, то інакше би потекло життя нашої сім’ї. Навряд чи би тоді зустрілися ті яйцеклітина і сперматозоїд, з яких була створена я 
Я люблю тебе, мій дурний старший братику! І дякую батькам за те, що він у мене є!
18.02.2007
Лія, ашхабад
Коли я зайшла до кабінету гінеколога, перше питання було: чи буду я залишати дитину - от так просто. Вона ще не знала, що я не заміжня, і не світить. Що живу з мамою на мізерній площі.
Ось такий російський менталітет - це вважається нормою…
Родичі й знайомі, що мають хоч якесь відношення до медицини, сказали, що я правильно залишила дитину… Знову ж таки в повітрі висіло це питання… Неначе у жінки є вибір, чаша вагів. Аборт став нормою, а не крайністю…
В інших країнах люди борются, щоби аборти не були легалізовані. А в Росії от так…
11.02.2007
Півтора роки тому моя рідна мати стояла переді мною, тупала ногами й вимагала зробити аборт. Я була вагітна третьою дитиною, несподіваною та незапланованою - через півтора роки після кесарева розтину. Вона приводила мені доводи типу того, що ми жебраки, що живемо за її рахунок, що ні на що не здатні і те, що мені вже 40. Дівчатка, милі, хто зіткнувся з такою ж ситуацією, заткніть вуха так само, як заткнула їх я. Я б із задоволенням надрукувала тут фотографію моєї дев’ятимісячної дівчинки, що народилася несподівано. Вона майже весь час посміхається. Я годую її грудьми всі 9 місяців, хоча старші у мене штучно вигодовані. Вона стала сонечком у нашому домі. Дівчатка, не слухайте таких мам, як у мене. Вони виховані в епоху безбожника, і самі не знають, що творять. Бажаю всім багато-багато дітей!!!!!!!
11.02.2007
Оксана, Вороніж
Коли я зачала, чоловік вигнав мене з дому на аборт, а за мною викинув мої речі. Зачинив двері. Я залишилася наодинці з дитинчам у чреві, на вулиці. Тому що я перестала знімати кімнату, як тільки вийшла заміж. Іти було нікуди. Свого житла не було ніде. Зараз моїй донечці 3 роки. Я зрозуміла тільки одне - БОГ НІКОЛИ НЕ ЗАЛИШИТЬ, тільки віруй, молися, проси Бога про допомогу. Ми не старцювали, просто допомагав Господь: завжди знаходилося житло, їжа. Я дуже люблю свого малятка, я дуже щаслива, що вона у мене є. Найбільше щастя, яке може дати Бог жінці - це дитя. НІКОЛИ НЕ РОБІТЬ АБОРТИ.
03.02.2007
Дашуня, Москва
Я зараз в одинадцятому класі. Півроку тому до нас в школу прийшла людина з чорною валізою. Нас зібрали в актовому залі. Ми сміялися, думаючи, що це реклама тампонів або презервативів. Але це опинилося не так. Цей чоловік відкрив свою валізу та дістав звідти пластмасову фігурку дитину, фотографії та залізний інструмент, і все це поклав на стіл перед собою. Він розповів нам про аборти. Він був супротивником абортів. Але коли я запитала, просто для інтересу, чи робив він коли-небудь аборти (він був гінекологом), він зблід, опустив очі, потім підняв їх і сказав: “Робив. Багато років тому і багато абортів. Тепер гріх свій намагаюся спокутувати… так пробачить мене Бог”.
Після цього, я думаю, ніколи не з’явиться бажання зробити аборт. Принаймні, у тих, хто того чоловіка чув…
Я майбутній психолог. Але що я вам скажу як людина: дитина - Велика Нагорода, і якщо у вас є в житті труднощі, то перебориіть їх! Доведіть, що і ви гідні життя! Не здійснюйте велике зло!
19.01.2007
Ольга, Сочі
Я була вагітна, коли мій чоловік захворів на рак. Чула думку родички, що “зараз якось не час для дитини…”. Про аборт я навіть і чути не хотіла. Чоловік важко хворів протягом року, і йому постійно потрібен був догляд. Я народила доньку. Чоловік натякав мені, що, мовляв, я повинна перш за все думати та піклуватися про нього, а “дітей можна завжди народити”. Але для мене якось це не уміщалося в голові. Я щось відчувала, і дитина для мене була на першому місці. Коли чоловік помер (Царство йому Небесне!), я залишилася одна з дитиною, без жодного змісту. Але була щаслива від думки, що у мене Є ДОНЬКА, улюблена і бажана! І я не уявляю, щоб би зі мною було, якби її не було!!! Люди, не дивлячись ні на що, бережіть своїх дитинчат, своїх кровиночок, ближче за які у вас немає, навіть якщо вони ще не народилися!!! Нічого немає радісніше і солодше, ніж коли ви притискаєте до себе цю крихну істоту - СВОЄ ДИТЯ!
30.12.2006
Тетяна, Москва
Я ось зараз сиджу і думаю: що мого малюка могло і не бути. Ця красива ніжна усмішка, блакитні хитрі очки, який так любить мене, яка б я не була. Десь 2.5 роки тому мене мама повела на аборт, я навіть не відмовлялася від аборту, тому що я не знала, що це таке, але коли на УЗД встановлювали термін вагітності і коли я побачило мого малюка, я просто не витримала і заревла. Я бачила, як він смокче пальчик, як він почухав мебе за вушком, і найголовніше: мені сказали, що у мене великий для аборту термін - 18 тижнів. Коли мама подивилася на мене, то я побачила в її очах сльози і одночасно радість і страх. Мені відразу ж сказали, що у мене буде хлопчик.
14.12.2006
Свєта, Москва
Мені 28 років. Вагітність наступила у 20 років. На той момент я пила пігулки для вирівнювання курсу. Загалом, він здрейфив. А я твердо вирішила народжувати. Ні грошей, ні роботи, ні житла. Батько виганяв з будинку. У лікарні 6 місяців. Відмовляло все - і нирки, і серце. Народила здорового малюка, йому зараз 8 років. Знегод було.. але зараз квартира своя, робота є, закінчую університет, і живу з тією самою людиною, яка не хотіла цього малюка. Він його любить, а свекруха, яка пропонувала Париж за смерть Дімки - бабуся, що тепер любить… НЕ СЛУХАЙТЕ ЧОЛОВІКІВ!!!!! Вони безпорадні й бідні духовно. Їм ніколи не зрозуміти нас. Для них діти - це грудочка слизу, повірте, це не так. Мій малюк і зараз любить ті пісеньки, які я слухала в часи вагітності. БЕРЕЖІТЬ НЕНАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ!!!!
03.12.2006
Ірина, Санкт-Петербург
Скоро сину моєї подруги буде 12 років!!! Вона не злякалася тоді, як я, і народила хлопчика. Одна, вчилася в інституті, жила на шиї у батьків, не працювала. І що? Зараз у неї красень-син, розумник, вчиться в найкращій гімназії, відмінник, радість мами. Подружка сама виглядає відмінно, всі думають, що це не син, а молодший брат:))) Нам ще 30-ти немає. Вона закінчила інститут, знайшла хорошу роботу, купила квартиру і знайшла людину, яка стала її чоловіком і любить їх з сином безмірно!!! Дитина - ніколи не перешкода!!! Людина - щаслива!!! А я мучуся від того, що позбавила себе цього… Моїй дитині було би дещо більше:(((
13.11.2006
Олена, Іжевськ
Мені 18 років. Я на 8 тижні вагітності. Прийшла на УЗД разом з мамою, була велика затримка, нудота. Коли вагітність підтвердилася, всі мої рідні були в шоці, адже я зовсім недавно зі страшним скандалом розійшлася з батьком своєї майбутньої дитини. І батько, і мати наполягали на аборті. Але хіба можна вбити нове життя, яке ти сама створила? Що взагалі може бути в світі важливішим і прекраснішим, ніж рідне дитя? Від аборту я навідріз відмовилася. Дізнавшись про мою вагітність, колишній хлопець, на мій подив, страшенно зрадів, і ми помирилися.
Тепер ми живемо разом і з нетерпінням чекаємо найголовнішого в нашому житті гостя - нашої срільної дитини!
07.11.2006
Котить, Одеса
5 років тому я не дала своїй подрузі зробити аборт, обіцяючи їй, що, якщо вона народить, то я їй допомагатиму виховувати. Зараз моїх похресниці Дашулі 5 років. Це не по роках розумна та красива дівчинка. Зарплата подруги складає 3500руб., моя і того менше (як я їй і обіцяла, допомагаю, чим можу), проте дитина одержує те, що їй найбільше необхідно - любов матері, яка жлдного разу не пошкодувала про її народження.
02.11.2006
Марія
Днями моя найкраща подруга повинна була б народити. Але вона не народить, тому що рівно 9 місяців тому вона зробила аборт. Без мук совісті, без краплі жалю. Після аборту вона ні краплі не перебувала хоч би в пригніченому стані…
Якби вона тоді зайшла на цей сайт, я думаю, зараз ми би вітали її з новонародженим (ою)…
Півтора роки тому я і сама хотіла робити аборт. АЛЕ не змогла. Зараз доньці 9 місяців!!! Я її дуже люблю.
02.11.2006
Тетяна, Санкт-Петербург
Розповісти ось що хочу. Моїй бабусі вже 87 років, іноді вона згадує своє життя… І будь-які її спогади, про війну, або про сільські посиденьки з подружками, закінчуються однаково - тихими сльозами по четвертій своїй дитині. Вона зробила аборт. Один єдиний у житті. І плаче вона завжди про одне і те ж: “Ну трьох народила, хай би і четвертий був… Синок або дочка…” У неї троє дітей, купа внуків і четверо правнуків, живи та радій…
Я до того, що аборт - це невиправно, і не треба думати, що з часом це забудеться… Ні. Тільки гострішим буде біль, і гостріше розуміння того, що це не виправити.
09.10.2006
Ольга, Санкт-Петербург
Дівчатка і хлопчики, я вимушена була зробити аборти. Причин було багато, або я просто відписуюся. При останньому аборті, вже після, під наркозом, я бачила свого сина, що не народився.Як він був схожий на мого сина! Він біг до мене, тримаючи повітряні кульки, але не добіг… Він розтанув у повітрі, розчинився… Я довго не могла оговтатися від побаченого.Зараз у мене під серцем б’ється нове життя. Пробачте мені, мої ненароджені діточки, свою недолугу МАТУСЮ!!!
27.07.2006
Моєму малюку зараз було би вже 4,5 року 
Я вбила його на 12-тому тижні, когад мені було 18 років, і мені було на все насрати. Я вбила його, тому що у мене не було мізків і серця, тому що я була як тварина, тому що чоловік зміг мною керувати ЗАРАДИ БОГА, ДІВЧАТА НЕ РОБІТЬ ЦЬОГО НІКОЛИ! Зараз у мене донечка 1,5 року, і я планую ще одну дитинку, якщо Бог дасть, але ніколи, ніколи я не зможу забути ту, першу. Ту, перед ким я така винна, і хто ніколи мені не пробачить. Я навіть не знаю, ким вона був - моїм синочком або донькою, я зву її просто “пузік”, як звала свою маленьку до народження. Я нудьгую по ній і дуже часто, коли бачу доньку, думаю про той, найперший Пузік. ДІТИ НІКОЛИ НЕ БУВАЮТЬ ТЯГАРЕМ, ЯК БИ ВАМ НЕ ЗДАВАЛОСЯ, ЩО ЦЕ ВАЖКО. Діти - це не наша власність, не ембріон живе в нас, а ми 9 місяців і потім все життя існуємо для цієї дитини. Вимкніть свій тваринний егоїзм, і ви зрозумієте, як усе просто.
17.07.2006
Марія
Мені було 17 років, коли я стала бачити уві сні маленького хлопчика, який дивився мені в очі і, здавалося, намагався щось сказати. Мені він здавався рідним, але як я не намагалася взяти його на ручки, ніяк не виходило. А хлопчик тільки уважно і довго дивився мені в очі, глибоко заглядаючи в мою душу. Так продовжувалося півроку, і хлопчик ріс у мене в снах від народження і до півроку. Сни мене своєю напруженістю так сильно пройняли, що врешті-решт я не витримала і розповіла своїй мамі. І тут моя мама сильно зблідла і тоді призналася, що вона зробила аборт; а якби народила, то сину було б саме стільки, яким я бачила його в своєму сні. Після того я більше ніколи не бачила цього сну.
Аборт був зроблений, але ненароджена дитина якийсь час жила в моєму сні до тих пір, поки моя мама не зрозуміла, що це був не згусток кліток, а душа… І лише тоді душа заспокоїлася…
Моєму брату могло би бути зараз 13 років…
24.06.2006
Єва, Рига
Мені було 20 років, синочку - 10 місяців - класний рожевощокий малюк, що вже лепотів щось типу “мама”, “машина” і “дати!”, коли я зрозуміла, що вагітна. Блі-і-і-і-ін! Житло - кімната в комуналці, сусід-алкоголік, незавершена вищі, відносини з чоловіком ахові. І я пішла на аборт. Оформилася. Поголилася. Відсиділа чергу. Увійшла. Сказала: “Здрасть!” Після їхньоо: “Проходьте, лягайте!” раптом зрозуміла, що не пройду і не ляжу….
Зараз мені 31. Дві вищі освіти, три роботи, троє дітей, третій, здається вдалий, шлюб. Але дотепер, коли я дивлюся на свого середнього, мене охоплює болісне відчуття сорому за те, що я була готова вбити його. 26.04.2006
Маріка, Москва
я народила сина у 17 років - хотіла аборт, а зараз я щаслива повірте, діти це все! Не ставайте вбивцями заради сводоби. кар’єри, грошей, суспільної думки - це того не варте
24.04.2006
катеріна, спб
Хочу написати одне….. у мене теж була незапланірованая вагітність… і я думала робити аборт…. але коли реально розумієш, що хтось живе в тобі і відчуває тебе…. ставало ніяково….. але я зважилася і народила СИНА…… зараз йому 6 місяців….. я життя без нього не уявляю…. перший зуб….перші спроби сісти… встати….. я як пригадаю, що я хотіла зробити аборт… очі заливаються слізьми………. ЖІНКИ, ПЕРШ НІЖ ЗРОБИТИ АБОРТ, ДОБРЕ ПОДУМАЙТЕ………….
11.01.2006
Олена
Дівчата!
Про що Ви говорите???
Чим Вам дитина може перешкодити? Який там вік??? Яка фігура?
Я завагітніла у 17 років. Народила у 18.
Батько дитини боявся, але ми все перенесли разом. Ми боролися за наше щастя.
І зараз ми живемо в забезпеченій щасливій сім’ї, окрема від батьків квартира, я продовжую вчитися та і працюю помічником керівника в аудиторській фірмі, продовжую успішну роботу моделі, чоловік - вдалий бізнесмен піднявся до 60 тис. на міс. тільки за рахунок “мотивації” нашим малятком.
26.11.2005
Олександра, Москва
Я завагітніла незаплановано у 21 рік. Вчилася платно, заочно. Батько дитини вчився на денному, але стипендії не одержував, не працював. Я проти абортів. Коли дізналася, що вагітна, вирішила, що дитину залишу. ВОНА НЕ ВИННА І НЕ ПОВИННА РОЗПЛАЧУВАТИСЯ СВОЇМ ЖИТТЯМ ЗА ЗАДОВОЛЕННЯ БАТЬКІВ!..
Тоді ще у мене захворіла мама… Я розповіла батькові дитини про все, він мене підтримав. Мама незабаром померла, я дуже переживала. Слава Богу, дитина залишилася зі мною! Мій батько помер за три роки до цього, отож, я залишилася сама. Нам дуже допомогли батьки чоловіка (ми дотепер разом), звичайно, було не цукор, але все одно ми були щасливі!
19.11.2005
Дві тижні тому я всиновила малюка. Господи, какое це щастя! Я виростила трьох своїх дітей, і зараз моя сім’я радіє крихітному диву. Все життя буду вдячна жінці, яка народила мого малюка. Я знаю, що віддати його на усиновлення у неї були дуже вагомі підстави. Всиновляйте діток, не позбавляйте себе такої радості.
З посиланням на www.noabort.net
