Діти, які не народяться ніколи, показали себе вінничанам…
1 червня був Днем захисту не тільки живих дітей, але й тих, які вже ніколи не народяться. У вінницькому парку по вул. Козицького виставку на захист життя ненароджених дітей організував католицький медичний центр монастиря Милосердя коносіян.
Фотографії замучених дітей після абортів… Відірвані руки, розтрощені голівки, затиснуті від болю малесенькі кулачки… А поряд лист польської акушерки з Освенціма. Жінка розповідала, що у концтаборі абортів не робили, усі вагітні народжували дітей. І хоча умов не було ніяких, майбутні мами голодували, аби виміняти свою пайку на шматок простирадла для пелюшок, але усі діти народжувались красивими, пухкенькими. Усіх їх після народження забирали у матерів: білявих і голубооких відправляли у Німеччину «на розплід», решту топили у бочках прямо на очах у матерів. Не всі виживали, але природа ніби змагалася з нелюдами, посилаючи на землю здорових дітей.
Чим сьогодні ми відрізняємось від нелюдів у фашистських концтаборах? Діти на фото показали нам — нічим, так само розтерзуємо своїх малюків.
Тим, хто знаходить у собі сили все це дивитися, на завершення дають послухати стукіт серця дитини на 6 тижні вагітності — строкові, коли починають робити аборти. Воно б’ється так швидко-швидко, здається, ніби спішить жити. Бо ніхто з тих дітей не знає, захоче мама зробити аборт чи подарує маляті світ.
Ірина ЯРОШИНСЬКА
