Декілька думок з приводу…
Якби мене спитали стосовно того, що я думаю про сьогоднішню любов сказала б багато. Стільки думок, навіть уночі снилося, що б то можна було б сказати на цю тему. Так ось… В історії людства є багато прикладів вимирання цілих цивілізацій, і що найцікавіше, цивілізації ці починали деградувати тоді, коли зникали усілякі обмеження на моральні, любовні, особисті цінності. Чомусь ця сумна картина спостерігається і в сучасному світі – сексуальна революція, вільна любов, розкутість, що межує з розбещеністю, одностатеві стосунки, зниження вікового цензу.
Як наслідок, сифіліс і гонорея, снід і непомітні малесенькі інфекції, які ніби й не заважають жити: хламідіоз, мікоплазмоз, гарднерельоз тощо (а ці малесенькі внутріклітинні організмики так страшно відгукуються на дітях – розумове відставання, фізичні вади, мертвонародження).
Але найгірше те, що ця вільна любов породжує собою найбільше зло сьогодення – аборти. Дівчатка, які мають уявлення про міжстатеві стосунки з екранів телевізорів, зі шпальт кольорових журналів, книжок, рано починають пізнавати так звану любов. Поняття про контрацептиви слабеньке, якщо взагалі існує, і ось він – плід кохання – малесенька істота, що починає жити під серцем ще такої нерозумної матері. Недавно я народила чудову двійню. В силу того, що вагітність була не легкою, довелося часто лежати в лікарні. Чого тільки не довелося побачити. Розкажу кілька випадків.
В відділенні лежала жіночка, з дозволу сказати, років п’ятнадцяти, з уже досить помітним животиком. Потім ми дізналися, що термін був серйозний – 20 тижнів, тобто, приблизно чотири з половиною місяці. Одного разу все відділення потрясли крики: мати цієї неповнолітньої особи, вся розмальована, в дорогій шубці, з прекрасним манікюром через усе відділення тягла доньку за волосся в сторону ординаторської з криками: «Робіть з нею, що хочете, але щоб того виплодка не було». Їй пояснювали, що на такому терміні, коли плід живий і життєздатний, ніхто вже йому нічого не зробить – це заборонено законом, та й ні одна людина не підніме ніж на живу дитинку. Тітка довго скандалила, зрештою, десь зникла, як і продукт її виховання – донька. Так хотілося підійти і сказати: «А що ж ви виховували дитину так, що це трапилося? Це ж не лікарі винні, що «виплодок» таки з’явиться на світ, а мати, яка, з усього видно, цікавитися станом доньки почала, тільки коли стало видно.
Очевидно, добрі сусіди, підказали матері про цікавий стан доньки. Ще у нас, в Україні, стан не такий жахливий, як скажімо, у північних сусідів – Росії. В Україні на кожні двоє пологів припадає один аборт, коли в Росії картина виглядає з точністю до навпаки, особливо в дальніх губерніях, в провінції. Діти бояться батьків, а батьки не бачать дітей. Наше суспільство, поставивши на перший план матеріальне, відкинуло за непотрібністю духовне, відкинуло основне – виховання дітей. Це не все. Не тільки ж молоді, неповнолітні дівчата, за необізнаністю, невихованістю і непотрібністю в суспільстві потрапляють у біду. Дорослі жінки так само. Так, одного разу до нас поступила в палату жінка тридцяти років, яка мала вже двох доньок і завагітніла третьою дитиною. Поступила на аборт…
І шкода їй було, і плакала, але пішла. Ми вмовляли її – подумай, адже кожна дитинка приходить у світ зі скоринкою хліба в ручках, якщо нормальні батьки, то виростять дитинку, але вона пішла. Не уявляю, як можна потім жити з усвідомленням, що ти вбила власну дитину, але… Стає питання: для чого тоді ти кохаєшся з чоловіком? Адже, скільки б не казали, що це кохання, основне призначення статевого акту – розмноження, а не отримання задоволення. Хочеш задоволення? Поїдь подивися на старовинні споруди або послухай музику. У нас абсолютно відсутнє будь-яке статеве виховання. Батьки, народжуючи дітей, мало про це знають самі, як вони можуть виховувати? А навколо інформації греблю гати! Телевізор і журнали недвозначного змісту, що на розкладках стоять прямо на всезагальному огляді, друзі і подруги, радіо і навіть театр. Дівчині шістнадцяти років соромно сказати одноліткам про те, що вона незаймана! Пропагуються вільні стосунки, діти рано дізнаються, що тут і до чого, втрачається душевний трепет, відчуттся близькості, любові, суспільство черствіє. Нівелюється значення близьких стосунків через таку їх загальну вживаність.
Можна було б сказати, що сюди себе ведуть зараз, як тварини, низько і дико. Але де, хто і коли бачив тварин, які б себе так вели??? Тварини спарюються лише, виключно, для розмноження, не для задоволення і тим більше, не для колекціонування партнерів! Якщо звернутися до психологічної і фізіологічної сторони питання, то тут поведінка людей теж є дуже незрозумілою, надуманою. Люди вигадують собі таку патологічну тягу до різноманітності в статевому житті, очевидно, від загального стресу, породженого сучасним життям. Психологічно, підсвідомо, що б там не казав шановний Зігмунд Фройд, людина росте і виховується не для статевого життя, а для людей, для дітей, для Бога, для знань, для пізнання прекрасного…
Автор: Юля Смаль, http://yusmal.livejournal.com/
