Ні абортам!

Населення України стрімко скорочується. При радянському ладі населення УРСР складало 52 мільйони, а за роки демократії і прав людини… скоротилося до менш ніж 47 мільйонів. З 1992 по 2006, за 14 років - 5 мільйонів людей. Демографічні показники на Україні виділяються високою смертністю - 16,1 на 1000 чол., що удвічі перевищує народжуваність. Показник народжуваності є одним з найнижчих серед країн Європи - 1,1 дитина на одну жінку.

Підраховано, що якщо Україна стане вимирати такими ж темпами, то до кінця нинішнього сторіччя українці стануть екзотичною нацією, типу вепсів в Псковській області або тофаларів в Сибіру. Втрати цивільного населення України у Великій Вітчизняній війні - близько 3,5 мільйонів чоловік. Загальні демографічні втрати (включаючи тих, що не народилися і т.п.) - близько 13 мільйонів. Проте, не дивлячись на величезні втрати, викликані війнами (першою світовою, громадянською і особливо Великою Вітчизняною), населення України з 1913 р. по 1989р. виросло з 35,2 млн. чоловік до 51,4 млн. чоловік. Проте це ще не вся правда.

В Україні фактично ліквідована профілактична медицина і практично зведена нанівець безкоштовна медична допомога. Це істотно збільшило смертність в тих випадках, коли вчасне звертання до лікаря цілком здатне зберегти життя людині. Але головне - великі групи населення виявилися взагалі позбавленими меддопомоги; розвиток епідемій, зокрема небезпечних для життя людини, відбувається абсолютно вільно і неконтрольовано. Наприклад, число хворих Снідом і ВІЧ-інфікованих на душу населення в Україні на душу населення вище, ніж в Росії (де справи йдуть теж далеко не благополучно) в 2,5 рази, і наближаються до цифр, зафіксованих в центральноафриканських країнах. А по темпах розповсюдження цієї інфекції Україна знаходиться на одному з перших місць у світі (тільки за січень - жовтень 2005 року в Україні офіційно зареєстровано 10 812 нових випадків ВІЧ).

По даним, які надає Український центр профілактики і боротьби зі СНІДом близько 450 тисяч українців регулярно вживають наркотики внутрівенно; 85-110 тисяч українок постійно займаються проституцією; близько 125 тисяч українців практикують анальний секс з персонами своєї статі. Все це - група ризику по ВІЧ/СНІД. Приблизна кількість людей, що живуть з ВІЧ/СНІД, складає близько 300 тисяч чоловік. Рівень поширеності ВІЧ/СНІД оцінюється в 1,28% дорослого населення. При цьому на обліку як група ризику стоять не більше 70 тисяч з названих осіб - з 700 тисяч схильних цьому ризику. Проте навіть якщо з півмільйона наркоманів і 125 тисяч педерастів захворіють Снідом далеко не всі, то закінчать свої дні раніше строку 95 відсотків тих, хто “сидить на голці”.

А гомосексуалісти, можливо, житимуть довго і щасливо, але нащадків не дадуть. Є ще одна інфекція, що відноситься до категорії соціальних хвороб, - це туберкульоз. За офіційними даними, щодня в Україне захворює туберкульозом 90 чоловік, вмирає від нього 30. Не треба бути арифметиком, щоби порахувати, що щорічно тільки від туберкульозу країна втрачає більше 10 тисяч чоловік. Кількість хворих цим захворюванням складає 1,4% населення України. Але оскільки темпи зараження туберкульозом останніми роками ростуть в прогресії - майже подвоюються щороку, то при цій тенденції можна чекати тієї ж картини, що спостерігалася тут на початку 20 століття, коли кожен 6-й городянин хворів на сухоти. Від них ж як правило і вмирав.

Офіційно середня захворюваність туберкульозом складає 80 випадків на 100 тис. населення, а в окремих регіонах цей показник значно вищий - в Луганській області кожні вісім годин одна людина вмирає від туберкульозу. Епідеміологічний поріг - півсотні хворих на сто тисяч населення - тут перевищений майже удвічі. Щорічно ж на Україні фіксується 35 тис. хворих. Туберкульоз легенів є однією з причин безпліддя, викиднів, передчасних пологів, народження дітей з малою масою тіла, ускладнень перебігу вагітності і пологів. В цілому ситуація з розповсюдженням інфекцій цілком “африканська”: щороку реєструється 10 млн. випадків інфекційних захворювань.

15 тис. випадків закінчуються летальним результатом. На обліку в онкологічних установах України знаходяться близько 800 тис. онкохворих, що складає 2% населення країни. Рівень захворювання раком зростає і складає більше 155 тисяч нових випадків щороку. Злоякісні новоутворення займають друге місце в структурі смертності населення. Тобто щороку тільки від раку вмирає 0,35% українців. Таке буває, коли основна частина онкологічних хворих просто не отримує адекватної допомоги.

На сьогоднішній день масштаби транспортного травматизму на Україні значно перевищують аналогічні показники більшості країн світу. За перші вісім місяців 2005 р. в 30 тисячах ДТП загинуло близько 4,5 тисяч і травмовано майже 37 тисяч громадян. На Україні показник смертності в 7-8 разів перевищує показники таких країн, як Австрія, Німеччина, Португалія і Швеція. За останні двадцять років рівень смертності на Україні у зв’язку з вживанням алкоголю зріс в 2,5 рази. Від алкоголізму вмирає на 60 відсотків більше людей, ніж від нещасних випадків, пов’язаних з ДТП. В середньому - один алкоголік в п’ять хвилин.

Смертність новонароджених за 9 місяців 2005 року зросла на 4% і складає 9,96 проти 9,57 випадку на 1000 малюків, (Я не арифметик, але не 4%, а 0,4% - Манкурт) народжених живими. Спостерігається також підвищення рівня материнської смертності. Так, за 9 міс. 2005 р. материнська смертність зросла на 22%. Третина жінок вмирає в закладах сільської мережі, що указує на низький рівень роботи з жінками групи ризику. Україна також знаходиться на першому місці в Європі по смертності від ішемічної хвороби серця: 530,9 смертей на 100 тис. населення (Росія - 414,6, Німеччина - 122,9, Польща - 125,8, Євросоюз - 106,4).

Середня тривалість життя на Україні складає 67,5 років, у чоловіків - 61,7 року, у жінок - 73,3. За цим показником Україна знаходиться на рівні таких країн як Таджикистан, Йорданія, Алжір, Перу, Гондурас. У період з 1989 по 2002 рік відбулося зниження середньої тривалості життя у чоловіків на 4,5 роки, у жінок - на 2 роки.

Джерело: www.mankurty.com/U