Про потойбічну долю немовлят
За віруванням Православної Церкви, померлі немовлята православних батьків, котрі не сподобились св.хрещення, а також і мертвонароджені, у Чоловіколюбця Бога не будуть забуті. Це вірування Церкви можна бачити в тому, що вона вшановує (29 грудня), в лиці святих, чотирнадцять тисяч немовлят вбитих Іродом, за Христа у Віфлеємі (Жит.св.м.дек.). Зі святих Отців Церкви, св. Григорій Нісський, про долю немовлят пише: “Передчасна смерть немовлят не веде до думки, що людина котра так закінчила життя нещаслива, або що вона рівна тим людям котрі очистили своє життя різними благодіяннями; тому що Бог, Своїм кращим промислом, запобігає безмірному злу в тих людях, які стали б жити в злі” (Ч.4. стор.359, видавн.1862г.).
Св. Григорій Богослов говорить: “Останні (тобто ті хто несподобився хрещення, по малоліттю) не будуть у праведного Судії ні прославлені, ні покарані, тому що, вони і не святі і не грішні і більше самі перетерпіли ніж заподіяли шкоди. Тому що не кожен хто недостойний покарання недостойний і пошани так само як і не кожен, негідний хвали, гідний вже і покарання” (Сл. на св. Хрещ.,- ч.3, стор.242-243, видав.1889р.). Долю немовлят, що померли нехрещеними, ні в якому випадку не можна назвати безнадійною.
Св. Апостол Павло говорить про тих дітей, у яких батько християнин, а мати нехрещена, що діти ці “є святі “(1 Кор.7,14). Наші ж мертвонароджені немовлята мають і батьків і пращурів православних. Крім того, діти ці в деяким чином вже освятилися під час перебування в материнському лоні, матері їх щоденно молилися, часто читали або слухали Слово Божє і єдналися з Христом Господом в таїнстві Св. Причастя. А коли їх матерям прийшов час розродитися ними, вони з теплою вірою вдавалися до Божої допомоги і, можливо, покладали особливу обітницю перед Богом, щоб пологи їхні були добрі.
Як же можна думати, щоб діти - плід, від таких батьків загинув назавжди? Якщо навіть хтось із них і помре ще в материнській утробі; і тут була готовність батьків зробити над ним хрещення. А Господу Богові бажані і самі наміри наші, якщо вони святі. - Ще чуємо в Євангелії слова Самого Христа Спасителя: “У домі Отця Мого осель є багато” (Іоан. 14,2). Невже в цих оселях не буде місця для тих немовлят, яких батьки були християни, в котрих тільки не було можливості просвітити дітей св. хрещенням, або які отримавши вже імена християнські, померли перед самою купіллю?
Свята Церква виражає пряме вірування в помилування цих немовлят: “потрібно знати” (говорить вона в Богослужбових книгах), “що немовлята і нехрещені непідуть у пекло” (Синакс. у мясоп.суб.). Св. Григорій Богослов говорить: “Інші навіть не мають можливості і прийняти дару (благодаті хрещення) чи, по малоліттю, або за якимись іншими незалежними від них обставинами. (Душеп. Зіб. 1905., N2, стр.52-53). Св. Єфрем Сирін пише: “Хто помер в утробі матері і не вступив в життя, того Суддя зробить повнолітнім в ту ж мить, в яку поверне життя спочилим.
Немовля, якого матір померла разом з ним під час вагітності, при воскресінні з’явиться досконалим чоловіком, і впізнає матір свою, а вона впізнає свою дитину. Ті що не бачили тут один одного, побачаться там, і матір впізнає, що це її син, і син впізнає, що це його матір… Рівними воскресить Творець синів Адамових; як створив їх рівними, так рівними ж пробудить і від смерті. У воскресінні немає ні великих, ні малих. І той, що передчасно народився повстане таким же, як і повнолітній. Тільки у справах і способі життя будуть там високі і славні; і одні уподібняться світлу, інші - темряві”. (Ч.4,стор.105, видавництво 1900).
Про можливість здійснювати над мертвими немовлятами хрещення, нарікати їм імена і поминати нехрещених за літургією не може бути і мови; бо Господь заповідав Апостолам хрестити живих людей, а не мертвих (Марк. 16,16), бо як може бездиханне тіло чути проповідь і увірувати в Того, про Кого йому сповіщають? Св. Церква затвердила 26-м правилом собору Карфагена тих, що померли не хрестити, і не подавати їм Божественних Таїн; а в тлумаченні на це правило сказано: “Якщо пресвітер по своєму нерозумінню звершив Хрещення померлого, то воно є недійсним”. Правило це поміщено в книзі “Кормчій”, де знаходяться правила св. Апостолів і святих Вселенських і дев’яти помісних соборів.
Залишається тільки молитовно зітхати про таких немовлят до Бога в своїх домашніх молитвах. Для цього можна порекомендувати молитву, що знаходиться в синодику колишнього новгородського і петербурзького митрополита Григорія. Зміст її наступний: “Згадай, Чоловіколюбче Господи, душі спочилих рабів Твоїх - немовлят, які в утробі православних їх матерів померли ненавмисно від невідомих дій, або від важкого народження, або від якоїсь необережності, і тому не прийняли святаго таїнства хрещення! Охрести їх, Господи, в морі щедрот Твоїх і врятуй невимовною Твоєю благодаттю” (Душеспасительне зібрання, стр.54).
На питання, “як молитися про мертвонароджених і тих немовлят, хто взагалі не сподобилися св. хрещення?” Стефан Фаворський, архієпископ обителі Віфлеємської, дає таку відповідь: “Ті хто отримав св. хрещення радітимуть і блаженствуватимуть на небі во віки, хоч би і упокоєння ненавмисне отримали, також не слід відкидати і тих немовлят, які народилися мертвими і не встигли бути охрещені; вони не винні, що не отримали св.хрещення, а у Отця Небесного Осель є багато, серед них і ті, в котрих, такі немовлята покоїтимуться за віру і благочестя вірних батьків своїх, хоча самі, по незвіданій волі Божій, не отримали св. хрещення; так думати не суперечить релігії, про що свідчать і св. Отці в Синаксарі в суботу мясопустну.
Молитися за них можуть батьки з вірою в милосердя Боже; кожна мати, що плаче про таких своїх дітей, без сумніву може взвивати до Людинолюбного Господа, наступними словами: “Господи, помилуй чад(дітей) моїх, померлих в утробі моїй, за віру і сльози мої, ради милосердя Твого. Господи, не позбав їх світла Твого Божественного! (З Палест. листка Віфлеєм. обителі). Нарешті, ми не повині забувати і про себе і про те, що провина мертвонародження дітей може падати і на самих матерів, не говорячи вже про тих матерів-злочинців які свідомо прагнуть знищити плід, навіть в останній період утробного розвитку.
Вічна вогненна геєна - ось гідна відплата правосуддя Божого, що чекає нерозкаяних за ці лиходійства” (Душеп.Зіб. стор.54). Св. Єфрем Сирін пише: “Горе… жінці, яка знищила зачатий нею в утробі плід, щоб не бачив він тутешнього світу; не дасть Бог побачити і їй нове життя. Як вона не дозволила йому насолодитися життям і світлом в цьому святі, так і Він позбавить її життя і світла в іншому віці. Тому що зважилася вона вивергнути плід свій з чрева передчасно, щоб приховати його в мороці землі; то і вона, як мертвий плід черева, вивергнута буде в пітьму непроглядну. Така відплата любодійницям і грішницям які роблять замах на життя дітей своїх: Суддя покарає їх вічною смертю і вкине в безодню муки, повну злосмрадного тління” (Памятай останні дні твої, видавництво 1903, стор.37).
Ті хто впав в такий тяжкий гріх повинні поспішити принести покаяння, поки є можливість; бо немає гріха що перемагає Боже милосердя для тих, хто звертається до Нього з вірою (Жит. Марії Єгипетської). Але бувають і інші випадки мертвонародження, провину яких можна приписати матерям-породіллям: одна підняла важкий мішок хліба на віз, а друга безмірно працювала на прибиранні хліба, - і розрішилась передчасно немовлям. Ця напилася алкоголю і пяною оступилася, - народила мертве немовля. В іншої стався викидень внаслідок душевних потрясінь, викликані божевільними і можливо необгрунтованими ревнощами до чоловіка.
Бувають випадки і явної кари Божої за нарікання на багатодітність і за прокляття роду, що знаходиться ще в утробі. На жаль! І такі божевільні матері є на світі. От чому мати-породілля, після народження мертвого немовляти, повинна грунтовно подумати - чи не була вона прямо чи побічно причиною мертвонародження, і якщо - після безпристрасного обговорення цього питання, - виявиться що-небудь у неї на совісті, то вона повинна поспішити до свого отця духовного, сповідати йому свій гріх, попросити настанови для прощення свого гріха і потім загладити його добрими справами, з яких звичайно рекомендується:
- милостиня бідним людям, у яких багато дітей, особливо в такі дні, як Великдень, Різдво Христове і престольне свято;
- подорож до святих місць (наприклад до Києва до мощів св. угодників і св. немовляти, убитого від Ірода за Христа, і що спочиває в дальніх печерах Лаври)
- посилена домашня молитва, що супроводжується відомою кількістю поклонів, і піст (напр. щопонеділка; про нього сказано в требнику, в чині сповіді), що добровільно накладається,
- здійснення в приходському храмі літургії про відпущення гріхів (Душеп. Зіб., стор.54-55). Дивіться докладно у книзі “Настанови і втішення хворим.” свящ. В. А. Черкесова.
Отже, на думку св. Отців і вчителів Церкви, християнські нехрещені і мертвонароджені немовлята не терпітимуть покарання в майбутньому житті, тому що батьки вже освятили їх приняттям Святих Таїн, молитвами, вірою и добрими справами.
Псково-Печерський листок N10. Складено за вченням свв. Отців і вчителів Православної Церкви. Монах Іпполіт. Видавництво Свято-Успенського Псково-Печерського монастиря, 1993 р.Б.
Переклад з російської ієрея Валентина Гордіюка http://www.ukr-orthodox.rv.ua
