Ні абортам!

М. Кучерська, „Сучасний патерик”

Молодим дівчатам, у яких ще немає „жіночого досвіду”, варто дуже серйозно подумати, перш ніж почати інтимні стосунки з чоловіком, якщо немає твердого рішення стати матір”ю. В чому криється проблема? У психіці жінок. Норвезькі вчені опублікували в журналі „BMC Medicine” дослідження, де вони поінформували про результати спостережень за психологічним станом жінок, що втратили дитину внаслідок викидню чи тих, що самостійно вирішили зробити аборт.

Для визначення психологічного стану жінок, що приймали участь в експерименті, застосовувались спеціальні психологічні тести. Згідно результатів досліджень, наслідки аборту такі: - більшість жінок, що штучно перервали вагітність, після цього страждають на нарвові та психічні розлади, що виникли як наслідок психологічної чи фізичної травми; - деякі жінки до кінця життя не можуть забути про втрату дитини і звинувачують у цьому себе; - інші переживають протягом досить тривалого часу (більше 5 років); - жінки, що втратили дитину внаслідок викидню, страждають більше, ніж ті, хто з будь-яких причин вибрав аборт, лише протягом першого, відносно короткочасного періоду. 47,5% жінок відчували гострий психологічний дискомфорт протягом 10 днів після викидня. - серед тих, що зробили аборт, таких, що страждають – близько 30%.

Після п”яти років кількість тих, хто відчуває наслідки психологічної травми, зменшується серед тих, що перенесли викидень, до 2,6%, а тих, що зробили аборт, залишається на рівні 20%. Головним у момент прийняття рішення про аборт є те, що жінка знаходиться у ситуації стресу, дискомфорту (руйнування кар”єри, погіршення стосунків з близькою людиною, матеріальне неблагополуччя), можливо, це взагалі жахлива ситуація (хвороба, чиясь смерть, стан після насильства). У такій ситуації і самій жінці, і її близьким аборт здається спасінням.

У цей момент жінка закриває очі на те, что всередині неї знаходиться її рідна дитина. Спрацьовує психологічний захист: „Я не буду думати про це зараз. Зараз я сама потребую допомоги”. Саме тому наступним ми ставимо питання: „Чи є аборт тим засобом, який допоможе жінці у вирішенні її жахливої ситуації?” Тут у центрі уваги опиняється вже жінка. Спочатку спробуємо уявити картину, яка постає після аборту. Передусім слід згадати, що вагітна жінка стає невагітною.

Організм, який вже перебудувався на здійснення певного тривалого процесу, змушений знову різко перебудовуватися, бо процес не було завершено. Часто у жінки не вистачає сил, щоб ця перебудова пройшла рівно. Жінка, що зважилася на аборт, ще до нього знаходилась у несприятливій ситуації, а після нього їй доводиться переживати і фізіологічні проблеми. Тобто, усі складнощі залишаються у їх первісному вигляді: стосунки самі собою не налагоджуються, матеріальні балга не з”являються, хвороби не минають. А ось нові проблеми виникають.

Набагато легше видалити дитину з утроби матері, аніж пам”ять про неї з її душі. Опитування жінок, що перенесли аборт, свідчать, що одразу після нього з”являється почуття полегшення. Потім проявляється робота двох сильних механізмів психологічного захисту: придушення і заперечення. Придушуючи і заперечуючи, жінка уникає проблем зазвичай протягом кількох років. Але те, що відчуває жінка після аборту на самому глибокому психічному рівні, дуже сильно відрізняється від її відповідей на опитування.

Часто жінка сама собі каже, що симптоми, які в неї з”явилися, не можуть бути викликані абортом, что аборт був єдино можливою дією, але на глибинному рівні в ряді досліджень було виявлено, що аборт залишає за собою почуття сильного болю, втрати та почуття самоідентифікації з убитою дитиною. Навіть коли жінка свідомо ставиться до аборту як до „єдиного виходу з положення, що склалося”, і виправдовує його – все це може існувати поряд з повним відкиданням аборту на рівні її підсвідомості.

Як би не бадьорилась жінка і не казала собі, що „це необхідно”– аборт завжди викликає у жінки глибокі переживання сорому і непоправної втрати. На зміну почуттю полегшення дуже скоро приходять протилежні почуття: почуття незрозумілого страху, глибокого суму та зневіри, пекуче почуття вини, супроводжуване муками совісті, каяттям і переживанням сорому. Як наслідок цього: знижена самооцінка, безсоння, неприємні спогади, кошмарні сни; щорічні реакції в день аборту; часто жінка безпричинно, здавалося б, плаче, веде себе холодно і байдужо по відношенню до найближчих людей; можуть виникати сексуальні розлади (почуття ворожості чи навіть ненависті до чоловіків, фригідність або навпаки, часта зміна статевих партнерів), розпадаються шлюби, жінка починає схилятися до алкоголю, наркотиків, як фінал усього – до петлі.

У медицині такі явища отримали назву „післяабортний синдром” (ПАС). Кажуть, що і після родів часто бувають ускладнення, в тому числі і психологічні, але ж роди є природнім завершенням тривалого процесу вагітності, коли весь організм жінки повільно і поступово готується до родів, а аборт – це протипророднє завершення вагітності, що відбувається різко і травматично. Після родів поряд із жінкою з”являється рідна істота, видимий плід вагітності, а після аборту?..

Жінка – джерело життя. Коли вона вагітніє – що б там їй не казали „розумні люди” про „скупчення клітин” чи „грудочку”, якими б доведеннями розуму вона сама себе не умовляла – душа її твердо знає ( і у підсвідомості це чітко прописано), що в її тілі росте дитина. Якщо вона зраджує своєму покликанню і приймає рішення перервати це життя, що зародилося в ній – це оскверняє основу основ її жіночої природи. Вона з джерела життя стає вмістилищем смерті, замість дітородильниці стає дітовбивцею. Така наруга над своєю природою безнаказанно для неї пройти не може.

У США жінки, які після аборту намагалися покінчити з собою, стали займати друге місце по чисельності після алкоголіків. Це підштовхнуло здорові національні сили до створення, паралельно з їх Товариствами „анонімних алкоголіків”, подібних до них Центрів „анонімних самогубць”. Одна з жінок-директорів такого Центру в штаті Огайо М. Ухтман свідчить: „На основі багаторічного досвіду вислуховування їх (потенціальних самогубць) історій, ми знаємо, що багато тисяч таких людей, які зовні виглядають бадьорими, жорстко керуючи своїми емоціями, заганяли всі свої невиражені почуття і переживання глибоко всередину, де все це продовжувало розростатись, наче хвороблива пухлина.

З усіх емоцій, які вони відчувають під час кризи, пов”язаної з абортом, жодна не супроводжується більшим болем і стражданням, ніж ті, які вони тепер відчувають і які для них у 5-10 разів сильніше, ніж будь-яке інше почуття. Ці жінки завжди кажуть нам одне й те ж: „О Господи, я страшна людина! Я змогла таке зробити! Я відчуваю себе такою самотньою і такою покинутою…”.

Паніка та горе охоплюють жінку після аборта у зв”язку з тим, що почуття, які вона намагалася заштовхати у найдальший куточок своєї свідомості, випливають на поверхню і, подібно до привида, мучать її совість, роблячи її життя нестерпним. Ці почуття можуть прориватися навіть у старечому віці, коли жінка прозріває і на неї обрушується холодна реальність, від котрої ціпеніє душа і хочеться кричаю від відчаю та болю”. Таким чином, аборт не вирішує проблем жінок, а створює нові.

Однак у світі зараз достатньо досвіду альтернативного вирішення тих проблем, які постають перед жінкою. У багатьох країнах зараз існують центри допомоги вагітним жінкам, де допомагають вирішити проблеми роботи, житла, одягу, дружньої підтримки. Іншим альтернативним шляхом є усиновлення народженої дитини іншими людьми. Такий шлях уже давно апробований в інших країнах, але й у нашій державі зараз це стає досить звичним.

Є чимало людей, готових усиновити дитину одразу після народження. Крім того, є старий шлях, який є не є таким уже добрим, та все ж це краще, ніж убивство ненародженої дитини, - відмова у роддомі. За словами багатьох лікарів, жодна жінка не жалілась на те, що зберегла вагітність, а от тих, хто приходить після аборту в депресивному стані – дуже багато. Кожній жінці, яка стоїть перед вибором, робити їй аборт чи ні, можна сказати, що її щастя напряму залежить від того, чи дасть вона сама собі шанс стати матір”ю (можливо, і не вперше) і почути коли-небудь: „Я люблю тебе, матусю!”

Підготувала: _lit_red_