Ні абортам!

Неодноразово встановлювався взаємозв’язок викиднів та абортів зі значним зростанням ризику раку молочної залози. Жінки, що наважуються на аборт, повинні знати, чим вони ризикують, перш ніж робити такий вибір. Рак молочної залози швидко розповсюджується в багатьох країнах світу. Серед окремих груп жінок вона просто вражає своїми темпами. Частково це зростання може бути пояснене відомими факторами ризику, але 60% випадків зростання цього захворювання залишилися загадкою для науковців.

Яка ж причина раптового розповсюдження ракового захворювання? Медичні дослідження знову й знову показують, що нею може бути аборт. Аборт першої вагітності перериває зростання і зміни, що готують молочну залозу до виробляння молока, залишаючи її при посиленому ризику раку. Цей ризик, помножений на мільйони штучно викликаних абортів в усьому світі, може пояснити таємничий стрибок у зростанні захворювання на рак молочної залози.

Перша повна вагітність жінки викликає гормональні зміни, які, в свою чергу, постійно змінюють структуру її молочної залози. Завершений процес зменшує ризик захворювання на рак, створюючи захист. Передчасне завершення першої вагітності залишає мільйоні клітин молочної залози призупиненими в перехідному стані. Дослідження, проведені на культурах тканин тварин і людини, доводять, що клітини в цьому стані мають дуже великий ризик перетворення на ракові.

До того, як жінка завагітніє вперше, її молочні залози складаються, головним чином, зі з’єднувальної тканини, розгалуженої мережі протоків та невеликої кількості клітин-виробників. Коли настає перша вагітність, естроген та інші гормони наводнюють організм жінки. Вагітні жінки відчувають це як погане самопочуття зранку. Під впливом цих гормонів зростає маса клітин молочної залози. Підвищена чутливість грудей, що виникає внаслідок цього – одна з перших ознак вагітності.

Мережа молочних протоків починає розгалужуватися й „брунькуватися”, розвиваючи більшу кількість протоків, і нові структури, що називаються „кінцевими бруньками”. Ці кінцеві бруньки починають формувати „альвеолярні бруньки”, що пізніше розвиваються в справжні молочні залози (”acini”). В цей період швидкого зростання й дозрівання клітини найчутливіші до впливу деяких факторів, що викликають рак (канцерогенів). До кінця першого триместра гормональний баланс змінюється.

Рівень естрогену знижується, а рівень інших гормонів починає зростати. Стадія росту добігає кінця, починається інша стадія – диференціювання й дозрівання, що продовжується аж до народження дитини. Диференціювання й дозрівання – процес, у результаті якого клітини стають спеціалізованими. Всі живі істоти зароджуються у вигляді єдиної клітини, яка згодом починає ділитися і відтворювати собі подібні. Зрештою, в різних органах і тканинах організма вони набувають високої спеціалізації.

В молочних залозах жінки цей процес диференціювання клітин спрямовується гормонами, що виробляються на пізніших стадіях вагітності. Якщо клітини стають спеціалізованими, ймовірність перетворення їх на ракові дуже низька. Коли дитина народжується, молочні залози цілком готові виробляти молоко для її харчування. Вони ніколи не повернуться до найпершої стадії і не буде вразливою для раку, так як це було в стані незрілості або під час росту на ранній стадії вагітності.

Чим раніше це відбувається, тим меншим є ризик захворювання на рак молочної залози. Численні дослідження виявили, що народження дитини, особливо в ранньому віці, зменшує ризик захворювання. Жінки, що народжують у віці до 18 років, ризикують утричі менше порівняно з тими, що народжують першу дитину після 35 років. На жаль, ранні аборти, як природні (викидні), так і штучні, переривають процес дозрівання молочних залоз у найнесприятливіший час. Коли клітини відтворюються найшвидше, ризик помилки у відтворенні найбільші.

Рак утворюється саме з тих клітин, відтворення яких дало катастрофічний збій. Лабораторні дослідження клітин молочної залози показують, що людські грудні тканини багато в чому схожа на аналогічні тканини пацюка. Досліди, проведені з пацюками, підтвердили, що ранній аборт призводить до раку молочних залоз. Наприклад, у пацюків грудні тканини найбільш сприйнятливі до раку, коли вони швидко розвиваються на ранніх стадіях вагітності. Введення пацюкам канцерогенних речовин на цій стадії призводить до найбільшої кількості ракових пухлин.

Більша частина штучних абортів відбувається саме на ранніх стадіях вагітності, тоді, коли грудні тканини найбільш вразливі для раку. Переривання вагітності на цій стадії так і залишає клітини у стані високої сприйнятливості. Ключові особи абортної індустрії знали про це принаймні з 1982 року.

Малкольм Пайк явно ідентифікував аборт як фактор ризику захворювання на рак 1981 року. Ряд досліджень розвинув його працю. Схожий висновок можна було зробити й у ході спостереження за пацієнтами протягом останніх 12 років. Промисловість покладається на теорію „упередження пам’яті” як виправдання того, щоб не повідомляти жінкам про ризик. Тобто жінки з раком молочної залози більш схильні до визнання попередніх абортів, ніж інші.

Внаслідок цього жінки з раком повідомляють правду, тоді як здорові жінки брешуть. Таким чином, дослідження, що виявляють підвищений ризик раку, знаходять його там, де його нема. Ризик, однак, не є ілюзією, оскільки „упередження пам’яті” не може пояснити всіх отриманих результатів.

Воно могло б розтлумачити деякі дослідження, але не в змозі пояснити наступне:

1. Принаймні одне дослідження бере в якості контролю пацієнтів із раковими захворюваннями не на органах репродукції, тому їм, враховуючи серйозність їхнього захворювання, навряд чи можна приписати „упередження пам’яті”. Численні дослідження використовують контрольну групу жінок, що лежать у лікарні. Будь-яке перебування в лікарні вказує на значні порушення здоров’я, тому навіть жінки, не хворі на рак, мають значні підстави повідомити цілковиту правду.

2.Там, де це можна перевірити за офіційними записами про аборти, виявляється, що, хоч жінки й брешуть стосовно абортів, які в них були, хворі й не хворі на рак жінки однаково схильні до цього.

3. Довготривале дослідження (див.вище) проводиться з групою матерів із моменту живо народження і спостерігає за тим, що відбувається з ними, протягом багатьох років. Таким чином, це дослідження є цілком вільним від „упередження пам’яті”, проте показує збільшення ризику на 250% через якийсь час.

4. Оскільки „упередження пам’яті” зумовлене небажанням жінок визнати, що вони мали аборти, це не повинно торкатися досліджень, що стосуються природних абортів (викиднів). Однак дослідження викиднів зазвичай демонструють підвищений ризик раку.

5. Оскільки „упередження пам’яті” залежить від жінок, що забувають про свої аборти, - це неймовірно. Абортна індустрія не має права послідовно стверджувати, що „аборт – приватне, персональне рішення, що його приймає жінка” і в той же час – що велика кількість здорових жінок забуває про історію своїх абортів. 6. У двох великих дослідженнях, основаних виключно на офіційних записах про аборти (і тому вільних від „упередження пам’яті”), аборт першої вагітності був пов’язаний зі збільшенням ризику приблизно на 90%.

Якби можна було довести, що всі виявлені збільшення ризику можна пояснити „упередженням пам’яті” або іншими легко реєстрованим факторами, тоді від абортної індустрії не можна було б вимагати, щоб усім жінкам повідомляли про результати цих досліджень. З кожним новим дослідженням доказів, що їх наводить абортна індустрія, все менш переконливо звучить теорія про „упередження пам’яті”.

Чому ж і тепер не повідомляють жінкам про результати досліджень?

Автор: Скотт Сомервіль